Статус "іноземця" та «особи без громадянства»,

Зміст

Вступ

Поняття «іноземця» та «особи без громадянства», конституційно-правове регулювання їх статусу

Принципи правового статусу іноземців та осіб без громадянства

Основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства в Україні

Гарантії прав і свобод іноземців та осіб без громадянства в Україні

Відповідальність іноземців та осіб без громадянства. Правові підстави їх видворення з України

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, на мою думку, завжди буде актуальним, як у нашій країні, так і за кордоном, так як міграційні процеси із року в рік проходять більш інтенсивно, у зв’язку з чим в Україні проживають також іноземні громадяни та особи без громадянства. Міжнародні зв’язки України, співробітництво з іншими державами лише розширюється, тому останнім часом питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства набуло загальносуспільного масштабу і політичного значення. Тому ця тема все частіше розглядається в науковій літературі і є досить дискусійною.

Актуальність теми пояснюється також тим, що інтеграція України в низку міжнародних організацій, збільшення інтенсивності зовнішніх відносин за участю українців та іноземних громадян потребують адаптації національного законодавства до міжнародних норм і перегляду найбільш важливих питань, що стосуються правового статусу іноземців.

Іноземні особи у будь-якій державі наділяються певним правовим статусом. У цілому правовий статус приватного суб’єкта – це система визнаних і закріплених державою у законодавчому порядку його прав, свобод та обов’язків. Правовий статус фізичних осіб визначається в національному законодавстві держави перебування з дотриманням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права стосовно прав та обов’язків людини. Це положення є принциповим, адже ставлення в Україні до іноземних громадян відповідно впливає на ставлення інших країн як до українських громадян, так і до України в цілому. І навпаки, сприймання громадян України в інших країнах може породжувати відповідні зміни у законодавстві України щодо статусу іноземних громадян.

Під час виконання даної роботи, за мету покладено всебічний юридичний аналіз та узагальнення нормативно-правової бази, що визначає правовий режим для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, визначення характерних особливостей правового статусу даних осіб.

Предметом дослідження є норми внутрішнього законодавства України і чинних міжнародних договорів, які визначають статус іноземців і осіб без громадянства.

1. Поняття «іноземця» та «особи без громадянства», конституційно-правове регулювання їх статусу

Питання правового статусу іноземців останнім часом все частіше розглядаються в науковій і навчальній літературі, що пов’язано з великою значущістю даної проблеми. До складу населення України як сукупності людей, що проживають у межах території України і підлягають її юрисдикції, крім громадян України входять також іноземці та особи без громадянства, тому Правовий статус іноземців та осіб без громадянства – це частина загального правового становища в суспільстві.

Правовий статус іноземців, як і правовий статус апатридів, встановлює держава, на території якої вони перебувають, але з урахуванням відповідних загальновизнаних норм міжнародного права, зокрема що стосується можливості захисту державою їх прав і національної належності. [18, c. 179]

Відповідно до чинного законодавства України, «Іноземець – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав». В свою чергу, «Особа без громадянства – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином». [9]

Основою регулювання правового статусу іноземців та осіб без громадянства є Конституція України. Вона закріплює загальні принципи громадянства, встановлює, що всі люди мають рівні права, свободи та обов'язки. Не може бути розходжень у правах і свободах за расою, кольором шкіри, за політичними, релігійними переконаннями, соціальним походженням, місцем проживання та іншими ознаками. Крім того стаття 26 Основного Закону зазначає, що «Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути наданий притулок у порядку, встановленому законом». [17]

Законодавче регулювання статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні окрім Конституції здійснюється безліччю нормативно-правових актів. Основними серед них є: Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року, Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8. 07. 2011 року, Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19. 03. 1996 року, Закон України «Про громадянство» від 18. 01. 2001 року, Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21. 01. 1994 року, Кодекс законів про працю України від 10. 12. 1971 року, Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 року, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11. 12. 2003 року тощо. Також до цієї системи належить велика низка підзаконних актів: Постанов Кабінету Міністрів України, положень, інструкцій, наказів.

Серед інших нормативно-правових актів, що регулюють дане питання, визначальним є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня