Статус "іноземця" та «особи без громадянства»,

– це та сфера, яка зарезервована виключно для громадян, вона складає для будь-якої держави основу суверенітету і незалежності, інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, гідних умов життя, тому обмеження іноземців та осіб без громадянства у цих правах є цілком виправданим.

4. Гарантії прав і свобод іноземців та осіб без громадянства в Україні

Гарантії прав і свобод людини і громадянина є незамінним елементом їх конституційного статусу, адже зрозуміло, що вони потребують високого рівня захищеності для ефективного впровадження в життя.

Конституція України у ч. 2 ст. 3 проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Тобто, закріпивши на найвищому нормативному рівні це положення, держава створює основу, на базі якої права людини не лише утверджуються, але і створюються дієві механізми забезпечення прав, метою яких виступає можливість кожної окремою людини ефективно втілювати у повсякденне життя свої права. [32, С. 559]

Під гарантіями конституційних прав і свобод людини і громадянина прийнято розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина. Поняття гарантій забезпечення прав і свобод людини і громадянина стосується також іноземців і осіб без громадянства. Адже ці основоположні поняття слугують першоосновою добробуту кожної людини. Тому я розгляну це поняття у єдності та у відношенні до кожної людини загалом.

Система забезпечення прав і свобод людини і громадянина, як і будь-яка інша система, має певну структуру. Тобто, система забезпечення прав і свобод людини та громадянина складається з чотирьох підсистемних елементів, а саме:

1. Інституційне забезпечення.

2. Правове забезпечення.

3. Ресурсне забезпечення. [31, с. 601]

Система гарантій прав і свобод людини і громадянина діє тільки за умови взаємодії усіх її елементів, тобто їхня діяльність відбувається в чіткій залежності один від одного, тобто без ефективного функціонування одного з цих елементів усі інші не мають можливості виконувати покладені на них функції. Враховуючи взаємовплив елементів системи, при наявності певних змін в одному з них, усі інші теж змінюються. Кожен з цих елементів має свої особливості:

Інституційне забезпечення прав і свобод людини та громадянина включають у себе діяльність державних і недержавних органів та організацій, які створюють сприятливі умови, охороняють, захищають від правопорушень конституційні політичні права і свободи та беруть участь у відтворенні порушеного права. До органів державної влади загальної компетенції, що організаційно забезпечують реалізацію прав людини, відповідно до конституції України належать: Верховна Рада як представницький та єдиний орган законодавчої влади (ст.. 75, 85 КУ) ; Президент України, який є гарантом додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина (ст. 102 КУ) ; Кабінет Міністрів України, що вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (п. 2 ст. 116 КУ) ; суди загальної юрисдикції (Розділ VІІІ), які мають бути надійним гарантом праві і свобод особи, у тому числі у конфліктних ситуаціях, що виникають між громадянином і державою; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина (ч. 3 ст. 55, ст. 101 КУ), сферою діяльності якого є відносини між громадянином і державою; прокуратура України здійснює представництво інтересів громадян у суді у випадках, визначених законом (п. 2 ст. 21 КУ) ; місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують додержання прав і свобод громадян (п. 2 ст. 119 КУ) ; особливу роль у процесі гарантування прав і свобод Конституційний Суд України (ст.. 147 КУ), міжнародні судові установи (ч. 4 ст. 55 КУ).

Основи правового забезпечення прав і свобод людини і громадянина закріплені насамперед в Конституції України, крім того воно включає в себе законодавчі акти України, які закріплюють права і свободи людини і громадянина, та міжнародно-правові акти в галузі прав людини, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того цей вид гарантій поділяється також на матеріальні (закріплення основних принципів правового статусу особи, окремих прав та свобод людини і громадянина, конституційних гарантій їх здійснення і Основному Законі) та процесуальні (включають особливий нормативно-правовий засіб забезпечення прав особи – юридичну відповідальність). [16, С. 204]

Ресурсне забезпечення прав і свобод людини та громадянина складається з таких елементів як матеріально-технічне, фінансово-економічне, кадрове, наукове та інформаційне забезпечення.

Гарантії прав і свобод людини і громадянина являють собою сукупність різних факторів в економічній, політико-правовій, культурній та інших сферах життя суспільства, що створюють максимум можливих на даному етапі розвитку суспільства і держави умов та передумов для реальної реалізації прав і свобод людини та громадянина. Вони тісно взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного, саме тому забезпечення прав і свобод людини та громадянина доцільно розглядати через систему, яка спрямована на досягнення забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Відповідальність іноземців та осіб без громадянства. Правові підстави їх видворення з України

Відповідальність іноземців та осіб без громадянства в України