Статус "іноземця" та «особи без громадянства»,

Закону якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується.

Рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, або органами Служби безпеки України.

Порядок прийняття рішення та процедура скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення цієї статті не застосовуються до осіб, які мають статус біженця.

2. Примусове повернення. Згідно ст. 26 ЗУ іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

3. Видача іноземців та осіб без громадянства. Особа без громадянства, яка постійно проживає в Україні і вчинила злочин поза межами України, не може бути видана іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності чи для виконання вироку суду.

Питання стосовно видачі іноземців, які перебувають в Україні і вчинили злочин поза межами України, регулюється законодавчими актами України та міжнародними договорами України. (ст. 27 ЗУ)

4. Передача іноземців та осіб без громадянства для відбування покарання. Іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них відповідно до законодавчих актів України, можуть бути передані для відбування покарання тим державам, громадянами яких вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України. (ст. 28 ЗУ) Це питання більш детально регулюється Угодою між Україною та Європейським співробітництвом про реадмісію осіб, яка ратифікована Законом України від 15 січня 2008 року. Дана Угода регулює процедури, пов’язані з ідентифікацією та поверненням громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в’їхали на територію України або держави-члена ЄС, до держав їхнього походження або постійного проживання.

Загальне поняття реадмісії визначають, як передачу за території України або прийняття на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставі та в порядку, встановленими міжнародними договорами України. [16, С. 55]

Зазначена Угода закладає принцип, згідно з яким особи, які без законних підстав перебувають на території України, попередньо прийняті відповідно до цієї Угоди, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської незалежності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

5. Примусове видворення іноземців та осіб без громадянства. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контрою цей орган здійснює супровід такого іноземця або особи без громадянства. (ст. 30 ЗУ)

Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до рішення суду підлягають примусовому видворенню за межі України, відшкодовують витрати, пов’язані з видворенням, в установленому законом порядку.

Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов’язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок державного бюджету. (ст. 32 ЗУ)

Незважаючи на законодавче закріплення даного виду юридичної відповідальності, ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не містить визначення і переліку