Статус "іноземця" та «особи без громадянства»,

2011 року.

У статті 3 даного закону визначено основні засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства:

1. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Тобто дія національного режиму щодо іноземців та осіб без громадянства має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов’язках до громадян України.

2. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. [9]

3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Розвиток міжнародних зв’язків України, її успішне входження у світову спільноту має суттєве значення для гуманітарного співробітництва з іншими країнами і, насамперед у сфері забезпечення прав і свобод громадянина. Статус іноземців та осіб без громадянства в Україні визначається та конкретизується не тільки національним законодавством, а і правовими засадами, визначеними у міжнародних договорах.

Результатом активної співпраці сучасних держав з питань захисту прав людини є цілий ряд документів: Міжнародні пакти про права людини, Конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації, Конвенція про статус апатридів, Конвенція про статус біженців, Декларація про права людини у відношенні до осіб, що не є громадянами держави та багато інших. [4, c. 286]В Україні також визнаються міжнародні принципи правового становища іноземців, багато з них знайшли своє втілення у національному законодавстві.

2. Принципи правового статусу іноземців та осіб без громадянства

Україна прагне будувати відносини з іншими країнами на основі пріоритету загальнолюдських інтересів і цінностей. В бурхливо змінюваному світі все більш інтенсивно розвиваються взаємні політичні, економічні, науково-технічні і культурні зв’язки України з зарубіжними країнами, які в сфері забезпечення прав людини базуються на дотриманні певних принципів, які є першоосновою конституційно-правового статусу іноземців.

Насамперед, слід відзначити, що сучасні науковці та юристи дають різні визначення даному поняттю. Найбільш вдалим, на мою думку, є твердження, що принципи – це найбільш загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості й свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси чинної правової системи [6, с. 197].

Проблема правового статусу іноземців в країні перебування виникла майже три тисячі років тому назад, у той час, коли з’явилися перші країни, коли населення розділилося по територіальному принципу і з'явилися іноземці. Відповідно і принципи правового регулювання статусу іноземців також формувалися протягом тривалого часу з початку виникнення цієї проблеми і є наслідком раціонального осмислення закономірностей розбудови правової системи.

Важливо зазначити, що принципи, які склалися на сьогоднішній день, діють у стійкому взаємозв’язку.

Принципи правового статусу іноземців та осіб без громадянства, що діють в Україні, склалися на основі синтезу міжнародного і національного законодавства. Основними серед них є такі:

Принцип пошани прав і основних свобод людини, обов'язкової для всіх держав.

Даний принцип зазначений в ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», де в ч. 2 визначено, що «іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини». [9]

Згідно з цим положенням, на іноземців та апатридів поширюється юрисдикція держави перебування, обов’язок дотримуватися законодавства даної держави, яка в свою чергу має обов’язок захищати права цих осіб.

Принцип єдності прав і обов’язків іноземців. Важливим є положення про те, що іноземці в Україні мають не тільки велике коло прав і свобод, але одночасно і несуть обов’язки. Принцип єдності прав, свобод і обов’язків, який характеризує правовий статус особи в сучасному суспільстві, розповсюджується в Україні в рівній мірі як на громадян, так і на іноземців. Причому він послідовно проводиться через увесь текст Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Встановлення такого принципу в Законі і необхідність його дотримання усіма – як громадянами, так і іноземцями, особами без громадянства – природно і справедливо. [28, С. 769]

В першу чергу, ці обов’язки стосуються поваги до порядку держави, на території якої вони перебувають. Конституція України, закон «Про статус іноземців та осіб без громадянства» та інші нормативно-правові акти України визначають, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинні завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян і інших осіб, які проживають в Україні. Закон України «Про статус іноземців та осіб без громадянства» у ч. 3 ст. 3 зазначає, що « Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави». [9]

Принцип реалізації юридичних гарантій їх