Статус "іноземця" та «особи без громадянства»,

Україні. Відповідно вони зобов’язані поважати й дотримуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Відповідно до керівних принципів конституційно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства, зазначені особи є рівними перед законом та судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Серед основних прав і свобод іноземців та осіб без громадянства можна зазначити насамперед основоположні невіддільні (природні) права і свободи:

право на життя;

право на повагу до гідності;

право на свободу та особисту недоторканність;

право на недоторканність житла;

право на таємницю листування та іншої кореспонденції;

право на свободу пересування та вибір місця проживання;

право на свободу думки і слова тощо.

Усі ці права зазначені в Конституції України і цей перелік не є вичерпним.

Щодо інших прав, то за загальним правилом іноземці та особи без громадянства користуються тими ж правами, що і громадяни України за винятками встановленими Конституцією, закон ми або міжнародними договорами України. Це означає, що іноземці та особи без громадянства користуються в Україні численними економічними, соціальними та культурними правами і свободами. Як суб’єкти права приватної власності вони можуть володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У їх власності можуть перебувати житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, засоби виробництва, кошти тощо. Вони також є суб’єктами підприємницької діяльності, права на працю, права на страйк, права на відпочинок, права на соціальний захист, права на житло, права на достатній життєвий рівень, права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, права на сприятливе навколишнє середовище і екологічну безпеку тощо.

Разом з тим, дія національного режиму щодо іноземців має певні межі: вони повністю не прирівнюються у правах та обов’язках до громадян України. Серед основних обмежень можна виділити такі:

обмеження у політичній сфері. Так, іноземці не користуються в Україні більшістю політичних прав (не можуть об’єднуватися в політичні партії, не можуть обирати і бути обраними в органи державної влади і місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумах, не мають права рівного доступу до державної служби) ;

обмеження у доступі до військової служби (на іноземців не поширюється загальний військовий обов’язок, вони не проходять військову службу в Збройних силах України й інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України) ;

обмеження у праві вільного пересування територією України (вони можуть пересуватися на території України й обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабінетом міністрів України; такий порядок може містити певні обмеження в пересування і виборі місця проживання, що допускаються, коли це необхідно, для забезпечення безпеки України, охорони суспільного порядку, охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні; також може встановлюватися безвізовий режим в’їзду-виїзду іноземців, або навпаки, дозвільний порядок в’їзду-виїзду громадян певної держави) ;

встановлення меж кримінальної, цивільної й адміністративної юрисдикції (іноземці, не можуть бути суб’єктами деяких правопорушень, наприклад, зрада Батьківщині, ухилення від військового обов’язку тощо). [ 18, c. 180]

На іноземців та осіб без громадянства також накладаються обов’язки, які вони повинні виконувати. Конституція України визначає такі обов’язки:

- неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших

нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. (ст. 68КУ, ч. 3 ст. 3 ЗУ) ;

- не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66) ;

- шанувати державні символи (ст. 65) ;

- неухильно сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. [17]

Питання обов’язків іноземців та осіб без громадянства конкретизується також у інших законодавчих актах. Зокрема відповідно до ст. 5 Закону України « Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній повинні отримати посвідку на постійне проживання. [6] Порядок отримання даної посвідки визначено у статті 11 Закону України « Про імміграцію». [11]

Отже, можна зробити висновок, що іноземці та особи без громадянства користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Насамперед необхідно зазначити, що особливості правового статусу іноземців та апатридів ні в якому разі не мають за мету утиск прав і свобод іноземців та осіб без громадянства, вони спрямовані на захист їх правового статусу та громадян держави перебування, на забезпечення цілісності правового режиму цієї держави. Цілком очевидно, що можливість кожної особи впливати на державний лад країни перебування незалежно від статусу громадянства є неприпустимим, адже це може призвести до серйозних порушень законних прав та інтересів громадян цієї держави. Відокремлення від прав людини прав громадянина є своєрідним порушенням принципу рівності усіх людей перед законом, оскільки прав громадянина позбавлені особи, які живуть у державі, але не мають громадянства. Громадянство, членство у політичних партіях, участь в управлінні державними справами та референдумах, державна, публічно-громадська й військова служба тощо