Стратегія відновлення і високоефективного функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК України в умовах ринкової економіки

• у структурі виноградників технічного напрямку слід збільшити питому вагу червоних сортів (Каберне Совіньон, Мерло, Сапераві, Бастардо магарачський та ін.) та високоякісних білих (Шардоне, групи Піно і Мускатів, Рислінг рейнський, Трамінер), які є найкращими для виготовлення марочних столових та ігристих вин. Вимагають розширення і площі ранніх та ранньо-середніх сортів (як технічних, так і столових). Доцільно значно збільшити і плантації сортів нової селекції (особливо – безнасінневих), а також високопродуктивних клонів і комплексно-стійких сортів. Кількість обраних на перспективу кожним господарством сортів повинна бути обмеженою (відповідно до наведених у роботі рекомендацій) ;

• відродження та подальший ефективний розвиток розсадництва. Розсадники доцільно концентрувати в обмеженій кількості найбільш міцних господарств, що мають досвід ведення цієї галузі, з наданням їм належної державної підтримки;

• при оновленні виноградників основний упор слід робити на реконструкцію існуючих насаджень, які є зараз дуже зрідженими. По мірі ж надходження коштів доцільно розкорчовувати старі малопродуктивні посадки і закладати на їх місці нові, розраховані на використання прогресивних ресурсозберігаючих технологій;

• для підвищення рівня механізації виноградарства в Україні доцільно налагодити випуск необхідних для нього машин та їх комплексів. Враховуючи нестачу у господарств техніки, є сенс у використанні ними послуг машинно-технологічних станцій і мехзагонів;

• технології вирощування винограду повинні бути побудованими з урахуванням належності винограду до того чи іншого ампелографічного сорту і напрямку використання урожаю. Для забезпечення своєчасного збирання урожаю доцільно розширити використання у цьому процесі засобів часткової механізації зі створенням тимчасових колективів, які застосовують потоково-груповий метод.

6. Основними складовими стратегії створення високоефективного виноробства є наступні:

• формування оптимальної для кожного винзаводу сировинної бази, спрямованої на виробництво високоякісної і конкурентоспроможної виноробної продукції. Винзаводи повинні визначати господарствам своєї сировинної зони строки збирання урожаю, його якісні характеристики (а в мікрозонах виробництва вин контрольованих за походженням найменувань – і обмежувати рівень урожайності насаджень тих чи інших сортів), всіляко підтримувати розвиток виноградарства у своїй сировинній зоні, закладати власні виноградні насадження на орендованих землях;

• удосконалення асортименту і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної винопродукції. В першу чергу, доцільно збільшити обсяги виробництва марочних вин, шампанського і коньяків. Потребують розширення і виготовлення червоних вин, налагодження випуску аперитивів. Доцільно попіклуватись і про підвищення якості масових ординарних вин. Україні слід створити власну сучасну нормативну і технологічну документацію, наближену до європейських стандартів;

• поліпшення матеріально-технічної бази виноробних підприємств – насамперед за рахунок проведення їх реконструкції, оснащення сучасними технологічними ємкостями, лініями стерильного розливу готової винопродукції, холодильними установками, забезпечення відповідними приміщеннями, пляшками, етикетками тощо. Для більш повного використання потужностей винзаводів первинного виноробства в них слід організувати переробку плодів та ягід;

• оптимальне сполучення первинного і вторинного виноробства, які повинні впроваджувати у себе ресурсозберігаючі високоефективні технології, що забезпечують скорочення циклу виготовлення винопродукції, збільшення строків її стабільності, покращення букету і смакових якостей.

7. Враховуючи переваги оптимально великих господарств, найбільш міцні з них мають усі шанси зберегтись як великотоварні виробники. У випадку ж розділення підприємств на дрібні приватні структури на їх базі можуть створюватися асоціації приватних виробників. Разом з тим слід розвивати і фермерські та присадибні господарства населення, але при реформуванні виноградарських формувань не треба допускати подрібнення насаджень.

8. Найбільш прийнятними для виноградарсько-виноробного підкомплексу формами агропромислових структур є: на рівні окремого підприємства – акціонерні товариства, агрофірми, агроконсорціуми; на регіональному рівні – агропромислові асоціації, корпорації, концерни, холдингові компанії. Інтеграторами у першому випадку можуть бути найбільш міцні виноградарські господарства або заводи первинного виноробства, а в другому – великі заводи вторинного виноробства, банки. Необхідною умовою їх ефективного функціонування є здійснення перерозподілу надприбутків виноробних заводів, який можна проводити за запропонованою в роботі методикою.

9. Ринок виноградно-виноробної продукції повинен регулюватися державою. Фіксований податок на 1 га виноградників не повинен бути більшим, ніж по інших земельних ділянках. Зменшенню підлягають ставки акцизного збору та вивізного мита на напої з винограду. З марочних же, сухих, ігристих вин акцизи зовсім не слід стягувати. Останні доцільно нараховувати тільки на реалізовану продукцію. Кредити на закладення виноградників, їх вирощування до вступу у плодоносний вік, а також закупівлю виноматеріалів повинні надаватися під 5-8% -ву ставку і на тривалий термін. На розвиток виноградарства замість 1% держава повинна виділяти хоча б 3% надходжень від продажу алкогольних напоїв і пива. Дотації слід надавати тим господарствам, які забезпечують найбільш високу їх віддачу, а також експортують свою продукцію.

10. Потребує удосконалення і ціноутворення на виноград та продукти його переробки. Ціни на виноград, використовуваний для виробництва винопродукції, повинні забезпечувати його виробникам значно більший рівень прибутковості, ніж однорічні культури. Потрібна і диференціація цін по ампелографічних сортах, в основу якої можна покласти прейскурант цін, що діяв на початку 90-х років. При цьому різницю в цінах на найбільш якісні класичні європейські сорти і менш якісні (насамперед – ізабельні та гібридні) слід зробити більш суттєвою. Необхідно звернутися і до застосування санкцій