+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
50
Мова:
Українська
Перевагу треба віддавати ресурсозберігаючим технологіям, у тому числі перещеплюванню існуючих насаджень низькопродуктивних і неякісних сортів. Технології вирощування винограду повинні диференціюватись з урахуванням його належності до того чи іншого ампелографічного сорту і напрямку використання урожаю. В майбутньому перевагу слід надавати ущільненим (по 4-5 тис. кущів на 1 га) безшпалерним посадкам. На шпалерних насадженнях замість недовговічних і дорогих залізобетонних стовпчиків можна використовувати оброблені антисептиками кілки з акації, а замість оцинкованого дроту – дріт у поліетиленовій оплетці. Досить перспективним є вирощування у міжряддях виноградників сидератів. У засушливих регіонах на насадженнях, виноград з яких спрямовується для виготовлення ординарної винопродукції та споживання у свіжому виді безпосередньо після збору, доцільним є застосування зрошення. Для забезпечення своєчасного збирання урожаю слід розширити використання у цьому процесі засобів часткової механізації зі створенням тимчасових трудових колективів, які застосовують потоково-груповий метод (найбільш перспективні варіанти організації збирання урожаю за цим методом викладено у роботі).
Для тривалого зберігання столового винограду необхідно використовувати найбільш лежкі сорти, застосовуючи при цьому контейнери з регульованим газовим середовищем, або з газоселективними мембранами. Регульоване газове середовище слід застосовувати і на транспортних засобах, призначених для перевезення столового винограду на великі відстані.
У четвертому розділі “Стратегія створення високоефективного виноробства на основі інтенсифікації виробництва” розглянуто питання оптимізації сировинних зон винзаводів, удосконалення асортименту і росту конкурентоспроможності продукції, укріплення і підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємств галузі.
Однією з складових стратегії створення високоефективного виноробства є формування оптимальної (за розміром і сортовим складом) для кожного винзаводу сировинної бази, спрямованої на виробництво високоякісної і конкурентоспроможної виноробної продукції. Відстань перевезення винограду до переробного підприємства не повинна перевищувати 25-30 км. Тому вирощування винограду доцільно концентрувати насамперед у розташованих поблизу винзаводів господарствах (звичайно ж, у розумних, оптимальних межах, які дозволяють з найбільшим ефектом використовувати їх ресурсний потенціал). Одночасно винзаводам слід здійснювати і закупівлю винограду у населення, безпосередньо в місцях його проживання.
З сортів винограду перевагу слід віддавати тим, що є придатними для виготовлення шампанських, марочних і коньячних виноматеріалів, а в зонах високоякісного виноградарства і виноробства – і вин контрольованих за походженням найменувань. Сортова спеціалізація основних виноградарсько-виноробних регіонів країни повинна бути законодавчо закріпленою.
Спеціалізацію виноробних підприємств кожного окремого регіону і мікрозони слід визначати з урахуванням сортового складу винограду та особливостей місцевості його вирощування (включаючи накопичений в ній історичний досвід). Винзаводи повинні визначати господарствам своєї сировинної зони строки збирання урожаю, його якісні характеристики, а в мікрозонах виробництва вин контрольованих за походженням найменувань – і обмежувати рівень урожайності насаджень тих чи інших сортів. Водночас вони покликані всіляко підтримувати розвиток виноградарства у своїй сировинній зоні (надавати господарствам допомогу в покращенні їх технічної бази, забезпеченні посадковим матеріалом, добривами, засобами захисту від хвороб і шкідників і навіть закладати власні виноградні насадження на орендованих землях).
Суттєвого збільшення об'ємів виробництва коньяків можна досягти за рахунок спрямування на їх виготовлення виноматеріалів з об'ємною часткою спирту менше 8% (як це робиться у багатьох країнах світу). Слід нарощувати і обсяги виробництва натуральних виноградних спиртів, що використовуються при виготовленні кріплених вин. Для їх одержання доцільно застосовувати як вторинні ресурси виноробства, так і виноград комплексно-стійких сортів.
Виділені державою на закладання і вирощування молодих виноградних насаджень кошти слід надавати господарствам тільки під контролем виноробних заводів, до сировинних зон яких вони входять. З другого боку, доцільно було б, щоб заводи вторинного виноробства брали в оренду декілька заводів-первинників з їх сировинними базами (для оснащення їх необхідним обладнанням і фінансування виробництва винограду і виноматеріалів).
Важливе значення мають також удосконалення асортименту та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної винопродукції. В першу чергу, доцільно збільшити обсяги виробництва (а за рахунок цього і питому вагу) марочних, шампанських і коньячних виноматеріалів та виготовлених з них вин, шампанського і коньяків. Зараз частка, наприклад, марочних вин в загальному їх обсязі по Україні становить лише 2, 4%, що у 3 рази менше, ніж у світі в цілому і у 6 разів – ніж у Франції. Для збільшення обсягів виробництва шампанського доцільно розширити застосування таких сортів як Ркацителі і Аліготе.
Потребує розширення виготовлення червоних вин, які поряд з іншими корисними якостями мають і лікувальну цінність. В Україні необхідно налагодити і випуск аперитивів, для виготовлення яких застосовуються коньячні спирти та свіже виноградне сусло. Потрібні для цього сорти винограду – Совіньон, Каберне Совіньон, Мальбек, Мерло – у нас є. Доцільно попіклуватись і про підвищення якості масових ординарних вин, які повинні відрізнятися від марочних лише строком витримки. А все це вимагає покращення якісних параметрів сировини, підвищення технічного рівня і технологічної культури виробництва, адекватної оцінки і належного контролю за якістю продукції. Важливу роль покликані зіграти щорічні регіональні дегустації виробленої заводами винопродукції (початок проведенню яких вже покладено), належна підготовка кадрів для галузі, посилення боротьби з фальсифікацією. Необхідно впровадити перевірку якості вин з використанням лазерного променю з одночасною поміткою про нього на етикетці винної пляшки.
Заслуговує перейняття висвітлений у роботі досвід розвинутих виноробних країн світу щодо надання найбільш якісним винам, виготовленим у найкращих виноградарсько-виноробних мікрозонах, контрольованих за походженням найменувань. Для забезпечення належного сортименту марочних вин доцільно організувати виноградарські заповідники, законодавчо закріпивши їх сортовий