Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Стратегія відновлення і високоефективного функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК України в умовах ринкової економіки

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
50
Мова: 
Українська
Оцінка: 

склад і площі. Україні слід створити власну сучасну нормативну і технологічну документацію, наближену до європейських стандартів. Але при цьому не варто допускати механічного їх копіювання, особливо в частині заборони використання для кріплення вин спиртів невиноградного походження, а також суміщення в одному показнику вмісту спирту і цукру тощо.

Вимагає поліпшення і матеріально-технічна база виноробних підприємств – насамперед за рахунок проведення їх реконструкції, оснащення сучасними технологічними ємкостями, обладнанням, лініями стерильного розливу готової винопродукції, холодильними установками, забезпечення відповідними приміщеннями, пляшками, етикетками тощо. Джерелами інвестицій для цього, поряд з активною державною фінансово-кредитною підтримкою, можуть бути власні кошти винзаводів, кредити комерційних банків, кошти підприємств інших галузей, приватних вітчизняних і іноземних інвесторів.
Для підвищення ступеня використання потужностей заводів первинного виноробства на них доцільно здійснювати переробку плодів та ягід з виготовленням з них широкого сортименту напоїв (у т. ч. сидру), інших продуктів, а на заводах вторинного виноробства – розлив не тільки вин, а і соків, інших безалкогольних напоїв (навіть мінеральної води). Завантаження потужностей коньячних заводів, за прикладом Молдови, доцільно здійснювати за рахунок виготовлення не горілки, а алкогольних напоїв з настоянками трав і типу бренді.
Велике значення має і оптимальне сполучення між собою первинного та вторинного виноробства, які повинні або поєднуватися в одному підприємстві, або розміщуватися неподалік одне від одного. Це особливо важливо для південних областей країни, де зосереджено основну частину її виноградних насаджень. Тут доцільно розливати не менше 80% столової винопродукції і не менше 50% шампанського. Особливо велику роботу у цьому напрямку слід провести у Миколаївській області, де, з одного боку, доцільно завантажити на повну потужність лінії розливу вин акціонерних товариств “Коблеве” і “Радсад”, а з другого – організувати їх розлив у СЗАТ “Ольвія” і СВК “Лиманський”, провести скорішу реконструкцію заводу ВАТ “Зелений гай”. Для виготовлення шампанського з виноматеріалів Миколаївщини і Херсонщини у цьому регіоні необхідно побудувати завод шампанських вин.
Важливим напрямком високоефективного розвитку виноробства є впровадження ресурсозберігаючих високоефективних технологій, які забезпечують скорочення технологічного циклу виготовлення винопродукції, збільшення строків її стабільності, покращення букету і смакових якостей. Необхідно забезпечити комплексну переробку сировини і вторинних ресурсів за рахунок впровадження мало- і безвідходних технологій (з одержанням з вичавків та осадів винних дріжджів, спирту, кислоти, масла, харчового концентрату “Еноант”, харчових добавок, добрив тощо). Для цього доцільно створити спеціальні цехи по переробці відходів при діючих винзаводах або побуду- вати кущові підприємства цього профілю, що потребує налагодження випуску вітчизняного сучасного обладнання, а також допоміжних матеріалів.
П'ятий розділ “Раціональне реформування підприємств, розвиток інтеграції і удосконалення економічних відносин” присвячений оптимальній реструктуризації підприємств і трансформації їх внутрішньогосподарських економічних відносин, подальшому розвитку інтеграційних процесів і основним напрямкам удосконалення економічних відносин партнерів підкомплексу.
Враховуючи переваги оптимально великих господарств, найбільш міцні з них (які мають належну матеріально-технічну базу, кадровий потенціал, запровадили елементи нового менеджменту) повинні зберегтись як великотоварні виробники. У випадку ж розпаду господарства на дрібні приватні структури на їх базі можуть створюватися асоціації приватних виробників. Вельми раціональним є сполучення приватної власності на землю і виробниче майно з колективною формою їх використання. Разом з тим, слід надавати підтримку фермерським і присадибним господарствам населення (з одночасним розвитком різноманітних форм їх кооперації). Вибір тієї чи іншої форми господарювання повинен здійснюватися з урахуванням цілого ряду місцевих факторів. При реформуванні виноградарських господарств не слід допускати подрібнення їх насаджень, негативні наслідки якого вже проявилися у Закарпатті, Вірменії, Молдові.
Ефективним напрямом подальшого розвитку виноградарства є довгострокова оренда насаджень (насамперед працівниками цієї галузі або винзаводом). Розмір орендної плати повинен бути більш значним, ніж нині: за земельну ділянку – не менше 2, 5-3%, а за майно – 5-7% їх вартості. Конкретна її величина у кожному окремому випадку залежить від місця розташування ділянки, якості її землі, сортового складу насаджень і їх стану, урожайності плантацій тощо. Для усунення суперечок між орендарями і орендодавцями доцільно створювати спеціальні посередницькі структури (узгоджувальні комісії), як це робиться у Франції.
Важливу роль у забезпеченні ефективного розвитку підкомплексу грає агропромислова інтеграція, методологічні аспекти якої висвітлено у роботі. Переваги інтегрованих формувань у забезпеченні більш високої ефективності як виноградарства, так і господарської діяльності в цілому, підтверджуються даними табл. 5. Кожний гектар виноградників підприємств Миколаївсадвинпрому, які мають винзаводи, в середньому за 1998-2000 рр. забезпечив одержання у 1, 4 рази більшої суми прибутку, ніж по корпорації в цілому. Розмір же загального (з урахуванням промисловості) прибутку у розрахунку на 1 га сільгоспугідь виявився більшим у 1, 6 рази.
 
Найбільш прийнятними для виноградарсько-виноробного комплексу формами агропромислових структур є: на рівні окремого підприємства – акціонерні товариства, агрофірми, агроконсорціуми; на регіональному рівні – агропромислові асоціації, корпорації, концерни, холдингові компанії. Інтеграторами у першому випадку можуть бути найбільш міцні виноградарські господарства або заводи первинного виноробства, а в другому – великі заводи вторинного виноробства, банки. Вибір конкретної форми інтегрованих структур у кожному випадку залежить від місцевих умов і бажання їх членів. З регіональних агропромислових формувань найбільш перспективними є такі, до складу яких входять не тільки великі, а й фермерські та особисті господарства населення (що забезпечує більш повне завантаження потужностей заводів). При цьому перевагу слід віддавати
Фото Капча