Стратегія відновлення і високоефективного функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК України в умовах ринкової економіки

У другому розділі “Оцінка ефективності функціонування виноградарсько-виноробного підкомплексу та концепція його подальшого розвитку” висвітлено методологічні підходи до оцінки економічної ефективності функціонування підкомплексу, зроблено її аналіз і запропонована концепція забезпечення високоефективного розвитку виноградарства та виноробства.

Для оцінки економічної ефективності виноградарства, виноробства і підкомплексу в цілому слід використовувати систему показників. По винограду вона включає урожайність (в центнерах винограду і декалітрах винопродукції), його якісні характеристики, трудомісткість і собівартість 1 ц, окупність затрат, середню реалізаційну ціну 1 ц, прибуток на 1 ц і 1 га, рівень рентабельності та рентабельність продаж. Всі показники економічної ефективності галузі необхідно обчислювати по насадженнях у плодоносному віці.

У зв'язку зі зміною у 2000 р. порядку обліку та річної звітності для забезпечення більш об'єктивної оцінки прибутку і рентабельності по винограду, інших видах сільськогосподарської та промислової продукції їх необхідно обчислювати за запропонованою у дисертації методикою. Суттєві корективи (згідно з викладеними у роботі підходами) слід внести і у порядок розрахунку показників ефективності виноградарства по підприємствах, які мають власні винзаводи і не відображають свій використаний для переробки виноград у формі №7-АПК річного звіту. У майбутньому такий виноград доцільно приймати на переробку таким же чином, як і проданий у свіжому вигляді, що і робилося раніше.

Економічну ефективність виноробства слід оцінювати за наступними показниками: вихід товарної винопродукції на 1 працівника, 1 людино-годину, 1 грн. матеріально-грошових витрат, вартості виробничих засобів і капітальних вкладень; вихід сусла, виноматеріалів і вин з 1 т винограду; витрати сировини та інших матеріальних ресурсів на виробництво 1 дал винопродукції; показники її якості; собівартість 1 дал продукції; прибуток на 1 дал і 1 грн. вартості ресурсів; рівень рентабельності; рентабельність продаж. Для більш точної оцінки ефективності виноградарства і виноробства фактичні її показники доцільно порівнювати з нормативними їх рівнями, розрахованими для конкретних умов.

Узагальнюючими показниками економічної ефективності виробництва є: по винограду і винопродукції – рівень рентабельності (або рентабельність продаж) та прибуток з 1 га виноградників і на 1 декалітр винопродукції; в цілому по підприємствах, інших виробничих формуваннях – вказані види рентабельності, а також загальна рентабельність і рентабельність інвестицій. Для забезпечення належної порівняльності показників рентабельності по сільському господарству та промисловості їх необхідно визначати з урахуванням вартості землі.

При оцінці ефективності функціонування агропромислових формувань поряд з показниками, що характеризують ефективність їх аграрного і промислового виробництв окремо, необхідно використовувати і такі, що забезпечують узагальнену оцінку їх сукупної діяльності. Остання може бути визначена за викладеною у роботі методикою, яка дозволяє виключити подвійне врахування частини їх продукції.

Наведені у табл. 2 дані показують, що в динаміці по 5-річних періодах в Україні простежується тенденція поступового зниження урожайності насаджень – з 48, 1 ц/га в середньому за 1981-1985 рр. до 26, 0 ц/га у 1996-2000 рр. Така закономірність склалася практично у всіх її виноградарських регіонах, але найбільший спад мав місце в Криму та на Херсонщині. У цілому рівень урожайності виноградників в останні роки є вкрай низьким, що, як свідчить досвід провідних країн світу (середня урожайність в яких перевищує 90 ц/га), економічно невигідно.

Основними причинами низької урожайності є помилки у розміщенні виноградників по регіонах і окремих ділянках господарств, великий рівень зрідженості плантацій, недосконалий сортовий склад насаджень, недостатня увага до клонової і фітосанітарної селекції, низький рівень догляду за виноградниками, неповний набір сільгосптехніки і її недосконалість тощо.

Як показало проведене нами за даними 1980-2000 рр. вирівнювання середньої урожайності виноградників за лінією тренда її середнє щорічне зменшення становить по Україні близько 1, 5 ц/га. При дослідженні ж її зміни за поліномом 6-го ступеня встановлено, що при збереженні виявлених при цьому тенденцій урожайність виноградних насаджень країни у 2005 р. дорівнюватиме 17, 4 ц/га, у 2010 р. – 10, 0 ц/га, у 2015 р. – 2, 7 ц/га.

За період з 1996 по 1997 рр. в Україні спостерігалось суттєве зниження економічної ефективності виробництва винограду, починаючи ж з 1998 р. відбувалось її підвищення. Але, незважаючи на це, кількість збиткових виноградарських господарств і їх частка у загальному числі підприємств цього профілю залишаються великими.

З виноградарських регіонів України найвищий рівень економічної ефективності ведення галузі в середньому за 1999-2000 рр. забезпечили Херсонська і Миколаївська області, а також АР Крим (табл. 3). Але і в них прибутковість галузі знаходилася на рівні, недостатньому для того, щоб господарства могли самостійно закладати і вирощувати молоді виноградні насадження.

З адміністративних районів Миколаївської області найвищого рівня ефективності виноградарства в останні роки (за більшістю показників) досягли Миколаївський, Очаківський і Березанський. При цьому практично у всіх районах (крім Жовтневого) намітилася тенденція до його підвищення. З господарств провідного виноградарського району області – Очаківського, найбільш ефективно ця галузь розвивалась у СЗАТ “Ольвія”, СВК “Лиманський” і СГЗАТ ім. Ольшанців. Найнижчою ж вона була в акціонерних товариствах “Чорноморське” і “Дніпро”, де було одержано суттєві збитки.

Проведений по провідних виноградарсько-виноробних об'єднаннях України аналіз показав, що сама висока ефективність виноградарства у 1998-2000 рр. мала місце у Миколаївсадвинпромі, а найнижча – у Кримрадгоспвинпромі, до складу якого не входять