+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
36
Мова:
Українська
діалектної лексики; 2) охарактеризувати вершини гнізд; визначити зміст, словотворчий потенціал і активність, семантичну й стилістичну наповненість базових слів та їх похідних; взаємозалежність словотворчого потенціалу вершинного слова від належності до конкретної лексико-семантичної групи; 3) виробити методику синхронного аналізу СГ, керуючись теоретичними положеннями В. В. Виноградова, Г. О. Винокура, О. М. Тихонова, Л. П. Борисової, Т. М. Возного, М. А. Жовтобрюха, О. Д. Звєрева та ін. ; 4) дослідити структурно-семантичні зв’язки і відношення “твірне похідне” у СГ; 5) визначити, які зі способів словотвору, що представлені у СГ, є найбільш та найменш продуктивними; 6) виявити спільні й специфічні риси у розвиткові СГ говорити, казати, мовити у сучасній українській та СГ говорить, сказать, молвить у сучасній російській мовах за допомогою синхронно-порівняльного методу; 7) проаналізувати перспективи подальшого розвитку СГ із значенням мовлення у сучасній українській мові.
Матеріалом для дослідження стали сучасні словники та довідники української мови різних типів, сучасні словники російської мови; словники українських та російських народних говорів; етимологічні словники; лексика із періодичних видань (газет, журналів), художньої літератури, мовлення засобів масової інформації, побутового мовлення. Вихідною базою для гніздування слів (дієслів мовлення) був “Словообразовательный словарь русского языка” О. М. Тихонова та сформовані М. І. Голянич словотворчі поля коренів говор-, каз-, мов-.
Методи дослідження. Загальним філософським методом, з позицій якого проводилося дослідження, є діалектичний підхід до всіх явищ, які відбуваються у мові в цілому та у словотворі зокрема. Основними стали ідеї про загальну взаємозалежність і взаємозумовленість явищ; застосовується системний підхід у вивченні явищ об’єктивної дійсності. У дисертаційній роботі використовуються синхронно-описовий і порівняльний методи інтерпретації словотворчого матеріалу; гніздовий та частиномовний способи аналізу похідних дієслів мовлення; порівняльно-типологічне вивчення структурно-семантичної будови й організації СГ. Для кількісних характеристик використовуються прийоми статистичного аналізу мовних явищ.
Наукова новизна дослідження визначається як його предметом, так і багатоаспектним та комплексним підходом до аналізу СГ. Уперше систематизовано СГ дієслів говорити, казати, мовити в сучасній українській мові на базі літературної та діалектної лексики; проведено комплексний словотворчий аналіз СГ із загальним значенням мовлення; вивчена їх внутрішня будова й структурно-семантична організація. Виявлено динаміку семантичних взаємопереходів у СГ дієслів мовлення української мови, співвідношення з відповідними СГ російської мови.
Теоретичне значення роботи полягає у подальшій розробці проблем словотворчого аналізу, встановленні закономірностей і особливостей внутрішньої організації СГ з базовими дієсловами мовлення говорити, казати, мовити як в українській, так і близькоспорідненій (російській) мовах.
Практична цінність роботи визначається тим, що цей матеріал може бути застосований у лексикографічній практиці (при створенні словотворчого словника), на лекціях з курсів “Словотвір сучасної української мови”, “Словотвір сучасної російської мови”, “Зіставне вивчення словотворчих гнізд” та “Особливості дієслівного словотвору генетично споріднених мов”, при укладанні навчальних програм для спецкурсу із словотвору, а також на заняттях з практикуму як української, так і російської мов. При цьому метою може бути не лише ознайомлення студентів із СГ та його похідними, а й вироблення навичок самостійної фіксації лексики й систематизації її у гнізда. Систематизована картотека українських приказок, прислів’їв, стійких порівнянь та інших зразків народної творчості, що прямо чи опосередковано передають процес мовлення, може використовуватися на заняттях з усної народної творчості.
Особистий внесок здобувачах. Автор розширив спектр дослідження, започаткований М. І. Голянич, а саме: вперше систематизував СГ дієслів говорити, казати, мовити в українській мові, провів словотворчий аналіз гнізд з базовими дієсловами мовлення, виявив спільні й специфічні риси у системі формування, розвитку та функціонування СГ, дав повний аналіз словотворчих засобів (афіксів), за допомогою яких утворюються похідні у СГ.
Апробація роботи. Основні висновки та положення дисертації викладалися на Міжнародній науковій конференції “Світ сучасної людини та іноземні мови” (Дрогобич, 1996) ; Людинознавчих філософських читаннях “Людина і мистецтво в гуманістичних вимірах” (Дрогобич, 1997) ; науковій конференції “Гуманізм. Людина. Віра. ” (Дрогобич, 1998) та Всеукраїнських Гнатюківських читаннях “Українська мова: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (Тернопіль, 1999).
Дисертаційна робота обговорювалася на засіданні кафедри загального мовознавства та історії мови Донецького державного університету. З теми дисертації опубліковано 7 статей.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури і джерел, додатків (СГ дієслів говорити, казати, мовити у сучасній українській та СГ дієслів говорить, сказать, молвить у сучасній російській мовах). Загальний обсяг роботи – 262 сторінки, у тому числі 10 ілюстрацій та 7 таблиць, додатки займають 50 сторінок.
Структура і зміст дисертації
У вступі обгрунтовано обрання теми дисертації, з’ясовано її актуальність, наукову новизну, теоретичне значення. Сформульовано мету й завдання роботи, методологічні основи й методи дослідження. Крім того, подано короткий аналіз думок і тверджень вчених щодо місця й розвитку дериватології у мовознавстві. Окреслено основні відмінності синхронного та діахронного підходів до вивчення й аналізу словотворчих явищ та процесів.
У першому розділі “Розвиток словотворчих гнізд з вершинними словами говорити, казати, мовити в українській мові ХІХ-ХХ ст. ” визначено кількісний склад та обсяг гнізд, семантичну наповненість похідних, що входять до складу СГ дієслів мовлення. Розглянуто словотворчу будову й організацію гнізд, виявлено продуктивність афіксів як у межах конкретного СГ, так і у групі слів (віддієслівних похідних), що