Структурно-семантична організація словотворчих гнізд з базовими дієсловами мовлення в українській мові XIX-XX ст.

У підрозділах 1. 6 – 1. 10 подається словотворчий аналіз СГ з вершиною казати за схемою, запропонованою при аналізі СГ з вершиною говорити, тобто розглядається історична модифікація базового слова, структурно-семантичні зв’язки у СГ, словотвірні значення дериватів гнізда, способи та засоби їх вираження, характеристика СГ як єдності СЛ та СП. Однак слід зауважити, що дієслово казати різниться від дієслова говорити більшою конкретністю. У сучасній українській мові гніздо практично не поповнюється новими лексичними одиницями. При словотворі у СГ казати проходить взаємопристосування основи твірного слова до словотворчого форманта. Це явище має регресивну спрямованість: до мотивуючої основи приєднується суфікс і викликає в ній морфонологічні зміни. На морфемному шві відбуваються наступні зміни: а) чергування (казати – кажба) ; б) змінний наголос (казбти – кажбб; сказбти – сказонэти, сказанэти). СГ з вершиною казати у сучасній українській мові належить до гнізда-дерева. СГ неоднорідне за складом, до нього входить 84 дієслова (у тому числі 18 дієприкметників), 55 іменників, 17 прикметників та 4 прислівники, тобто СГ дієслова казати нараховує 160 похідних (без базового) слів. Мотивуюча база СГ в українській мові складається із 57 слів. Основні словотворчі процеси у гнізді відбуваються на І-му, ІІ-му та ІІІ-му ступенях словотвору. З ІV-го кроку деривації відбувається згасання словотворчої активності похідних. Статистична формула СГ з вершиною казати така: 161-5-17-102-57.

В утворенні похідних гнізда з вершиною казати взяли участь 4 способи словотвору: 1) постфіксальний (вказати-ся) ; 2) суфіксальний (підказ-чик) ; 3) префіксальний (до-казати) ; 4) складання (вище/сказаний). Як і у СГ говорити, у СГ з вершиною казати суфіксація – найбільш продуктивний спосіб утворення похідних (82 деривати гнізда), а це 51% від загальної кількості похідних. Складання становить мінімальну кількість -один дериват.

СГ з вершиною казати виступає як єдність 102 СЛ та 57 СП. Переважають у гнізді триланкові СЛ. Найбільш поширеними з погляду частиномовної належності структурами є: ДДДД – 14 СЛ, ДДІ – 13 СЛ, ДДД – 12 СЛ, ДДДІ – 10 СЛ. У СЛ часто використовується ланка Д Д, Д І. У СГ 49 кільцевих та 53 лінійних СЛ.

СП у СГ казати може нараховувати від 1 до 25 членів. У гнізді 35 дієслівних, 15 іменникових та 7 прикметникових СП. Основною словотворчою силою гнізда виступають дієслова, а твірні й похідні на ступенях словотвору розташовані так: казати 23 (17) 62 (28) 57 (10) 16 (2) 2 (0), де перше – кількість похідних, а друге – мотивуючих.

У підрозділах 1. 11 – 1. 15 подано словотворчий аналіз СГ дієслова мовити за поданою вище схемою. У процесі аналізу вдалося з’ясувати, що ЕСУМ не дає історичної довідки щодо виникнення, розвитку та функціонування дієслова мовити в українській мові.

М. І. Голянич вважає, що слід розглядати два СГ чи то СПоля, вершинами яких є дієслово мовити та іменник мова, які мають спільний структурний елемент мов- (корінь). Ми дотримуємося думки, що хоча словотворчу похідність “ім’я дієслово” можна простежити на багатьох прикладах із давньоруської доби, але стверджувати, що серед двох повнозначних слів, одне з яких іменник, а друге – дієслово, базовим є іменник – неправильно.

Стосовно виникнення і похідності чи непохідності іменника мова ми запропонували таку гіпотезу: дане слово – результат реверсії. На відміну від афіксації при реверсії виникає слово більш простої морфологічної структури від слова більш складної структури: мовити > мова. Адже морфемна складність далеко не завжди показник похідності, це підтверджується дослідженнями Н. Д. Арутюнової та В. В. Лопатіна. У зв’язку із зазначеним є всі підстави вважати, що іменник мова – це похідне (хоча і більшої семантичної складності) від дієслова мовити. Проте цей факт обумовлює нову тенденцію, що спостерігається у розвитку й функціонуванні сучасного СГ з вершиною мовити, а саме: до виділення (виходу) іменника мова та ним мотивованих слів із СГ з вершиною мовити і формування ним самостійного словотворчого гнізда.

Дієслово мовити має ономатопоетичну кореневу базу. Впродовж історичного розвитку це слово модифікувалося у сполучник мов (немов, немовби, немовбито, мовляв, немов).

Похідні гнізда вирізняються стилістичною нейтральністю та високим ступенем абстрактності, дериваційною активністю, здатністю вступати у словотворчі зв’язки із словами (елементами) різних лексичних груп. Дериват мовити розвиває у сучасній українській мові одне лексичне значення, проте слід зауважити, що семантична складність слова – один із чинників, від якого залежить поширеність (вживаність) слова. Найбільшу мовну вартість мають слова із “відносно” загальним значенням, тому дієслова мовлення, а зокрема мовити, є мовновартісними словами, семантична вартість яких визначається кількістю семантично залежних слів (дериватів), а їх у дієслова мовити – 425.

У гнізді є група похідних, що характеризується здатністю до варіювання, наприклад: обмовник/обмівник, обмовка/обмівка, промовка/промівка, недомовний/недомівний, примовка/примівка.

СГ мовити у сучасній українській мові належить до гнізда-дерева, що неоднорідне за своїм складом, до нього входить 116 дієслів (у тому числі 22 дієприкметники), 205 іменників, 89 прикметників, 18 прислівників. Глибина гнізда – 6 дериваційних кроків, мотивуюча база – 133 слова. Статистична формула СГ з вершиною мовити: 426-6-21-288-133.

В утворенні похідних СГ дієслова мовити взяли участь шість способів