Структурно-семантична організація словотворчих гнізд з базовими дієсловами мовлення в українській мові XIX-XX ст.

У другому підрозділі другого розділу “Зіставний аналіз внутрішньої організації словотворчих гнізд з базовими дієсловами мовлення в українській та російській мовах ХІХ-ХХ ст. ” подається порівняльний аналіз словотворчих засобів та ресурсів СГ дієслів говоріння в обох мовах.

Проведений аналіз дає змогу стверджувати, що українська та російська мови мають однакові способи творення слів, найпродуктивнішим в обох мовах є морфологічний спосіб поповнення мови новими лексичними одиницями, в межах якого розрізняють афіксальне словотворення та словоскладання. Слід зауважити, що деривати, які входять до одного гнізда, проявляють різну словотворчу активність відповідно до їх частиномовної належності. Так, суфіксальне словотворення продуктивне в українській та російській мовах у іменниках, прикметниках, дієсловах, наприклад: говор-інн-я, говір-лив-ий, говірлив-ість, говір-к-ий, уговор-юва-ти; говар-ива-ть, говор-ух-а, говор-лив-ый, сказ-ыва-ть, сказа-ну-ть та інші. Префіксальне словотворення найбільш продуктивне у сфері дієслів, наприклад: в-мовити, до-мовити, під-мовити; до-молвить, вз-молвить, вы-молвить, из-молвить та інші.

Словоскладання як вид морфологічного словотворення найповніше представлене у СГ дієслова мовити у сучасній українській та СГ дієслова говорить у сучасній російській мовах, наприклад: розмовн-о-літературний, народн-о-розмовний, інш-о-мовний; сам-о-говорящий, англ-о-говорящий, планов-о-договорный та інші.

Проведений аналіз СГ дієслів мовлення дає змогу констатувати, що дієслово – це та частина мови, яка і в ділянці словотвору різко відрізняється від іменних частин мови. Це зумовлено передусім тим, що кожне дієслово має не одну (як інші частини мови), а дві основи, а також і тим, що у системі дієслова тісно переплітаються факти формо- і словотворення.

Аналіз СГ з базовими дієсловами мовлення у сучасних українській та російській мовах доводить, що афіксація (зокрема суфіксація та префіксація) й надалі залишається найбільш продуктивним способом поповнення словникового складу мови віддієслівними дериватами.

Значно ширше, ніж суфіксація, використовується в дієслівному словотворі префіксація. Вона, на відміну від суфіксації, творить нові дієслова виключно від дієслів. Префікси творять дієслова як з новим значенням, так і з новим відтінком у значенні.

В українській та російській мовах одна і та ж дієслівна основа може сполучатися з кількома префіксами, наприклад: говорити в-говорити, до-говорити, пере-говорти, від-говорити, об-говорити; сказать вы-сказать, до-сказать, недо-сказать, под-сказать, пред-сказать. У цьому особливість дієслівного словотвору.

Дієслова мовлення (говорити, казати, мовити) у сучасній українській мові утворюються за участю 19 префіксів, а у сучасній російській мові (говорить, сказать, молвить) – 21. Найбільш продуктивними в межах СГ дієслів мовлення обох мов є форманти: ви-//вы-, по-//по-, за-//за-, на-//на-, об-//об-, від-//от-, пере-//пере-, до-//до-, при-//при-, під-//под-, про-//про-, роз-//рос. Специфічно українськими (в межах СГ мовлення) є: в-, і-, не-, од-. Наприклад: од-мовити, і-сказати, в-мовити, од-говорити, не-домовити, не-договорити. Частина українських префіксів представлена варіантними формами, які зумовлені здебільшого потребами евфонії, наприклад: відговорити одговорити; відмовити одмовити.

Префіксація, що виступає у супроводі іншого словотворчого засобу – суфіксації, постфіксації, суфіксації та постфіксації одночасно, представлена серед російських похідних: до-говорить-ся, за-говорить-ся, раз-говорить-ся, по-говар-ива-ть, при-говар-ива-ть, за-говар-ива-ть, тоді як серед українських дієслівних мотивованих комбінований спосіб утворення дериватів не представлений.

Віддієслівні іменники у СГ із значенням говоріння становлять важливу й численну групу похідних, які заповнюють усі ступені деривації. Найпоширенішими і найпродуктивнішими засобами словотворення іменників у обох мовах є суфіксація.

На сучасному етапі розвитку української мови поряд із використанням традиційного афікса -ість, для творення абстрактних іменників широко вживаним став формант -ння (-ання, -яння, -іння) : говоріння, мовлення, казання, обго-ворювання, відмовляння та інші. У російській мові ця роль належить високопродуктивним суфіксам -ние, -ение. Конструкції на -ние, -ение, завдяки легкості, автоматичності їх утворення, широко використовуються як у розмовному (повсякденному й невимушеному) мовленні, так і у книжному, офіційно-діловому та науковому, стилях сучасної російської мови.

Усього серед похідних СГ дієслів мовлення в українській мові нараховується 26 дериватів на -ння та 23 – на -ение, -ние у російській мові.

Високою продуктивністю вирізняються серед похідних СГ дієслів мовлення обох мов форманти -ість//-ость: зговірлив-ість, маломовн-ість, договорен-ість, доказов-ість; скороговорочн-ость, недосказанн-ость, безмолвн-ость і т. д. Серед віддієслівних іменників (в межах СГ мовлення) є 35 похідних з формантом -ість та 16 дериватів з афіксом -ость.

При утворенні віддієслівних субстантивів яскравий поліфункціональний характер у системах обох мов виявляють морфеми -ник, -чик (-щик) : викажчик, замов-щик; наговор-щик, подсказ-чик, подговор-щик, уговор-щик.

Продуктивність виявляють також співвідносні з назвами осіб чоловічої статі на -ник, -чик, -щик в українській та російській мовах деривати на -ниц (а) //-чиц (а), -чиц (я) //-чиц (а), -щиц (я) //-щиц (а) : заговорщик – заговор-щиц-я, підмовник – підмов-ниц-я, докажчик – докаж-чиц-я; говорщик – говор-щиц-а, пересказчик – пересказ-чиц-а, подсказчик – подсказ-чиц-а.

Порівняльний аналіз словотворчого розряду назв осіб чоловічого роду за способом діяльності та родом професії дозволяє зробити такі висновки: а) на віддієслівні утворення (deverbativa) відводиться, в межах СГ дієслів мовлення, 7 словотворчих типів із суфіксами: -щик, -льщик, -тель, -льник, -ец (ь), -ач/-ч, -ун; б) відіменні утворення (denomination) – 4 словотворчі