Структурно-семантичні особливості англійських фразеологізмів з колоративним компонентом

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

певне відношення до світу, що відображається в структурах рідної мови. Оскільки мови по-різному класифікують навколишню дійсність, то і їх носії відрізняються за способом ставлення до неї. “Ми аналізуємо природу в напрямку, підказаному нашою рідною мовою. Ми виділяємо в світі явищ ті чи інші категорії і типи не тому, що вони самоочевидні; навпаки, світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, який повинен бути організований нашою свідомістю, а це означає в основному -мовною системою, що зберігається в нашій свідомості” [55; 15]. Наслідком визнання гіпотези лінгвістичної відносності є визнання того, що мова зберігає в собі певну систему цінностей, і значення, які в ній виражаються, складаються в колективну філософію, притаманну всім носіям даної мови. Іншими словами, в свідомості мовця існує ряд базових прототип них референтів, які він використовує при називанні того чи іншого кольору. Можливо, дане твердження правильне, але для більш пізніших позначень кольору, які виникають за моделлю “такого кольору, як... ” (коричневий – кольору кориці; пабу англ.. – кольору одягу флоту і т. д.). Однак можна зробити припущення, що для архаїчного мислення було характерне особливе синкретичне усвідомлення. Існують різні точки зору щодо того, що лежить в основі позначення кольору. Англійські вчені Берлін і Кей вивчали етимологію кольору і описали свої дослідження в книзі “Основні терміни кольорів”. Вони дійшли висновку, що 95% кольорів походять від назв передметів. І лише 5% слів не мають чіткою етимології. Наприклад, термін “пурпуровий”.

2.2 Експерименти Берліна і Кея

На противагу гіпотезі Сепіра Уорфа англійські вчені Берлін і Кей провели ряд досліджень і прийли до висновку, що процес виникнення і розвитку найменування кольору в мовах є свого роду мовною універсалією. Експеримент проводився на матеріалі 20 мов з різних мовних груп. Вчені ставили перед собою завдання вияснити:

- які саме відтінки оцінюються носіями вибраних мов, які ті, що репрезентують основний колір, а які уявляються як перехідні, змішані;

- який відтінок відображає в максимальній мірі уявлення про типовий колір;

- про які кольори уявлення учасників експерименту найбільш узгоджені, а про які – розмиті.

З кольорового спектру було виділено 330 відтінків. При цьому 10 із них були ахроматичними (білий, сірий, чорний і т. д.).

В експерименті брали участь дві фокус-групи, куди входили представники обох статей різного віку. Експерименту передувала діагностика кольорового зору учасників фокус-груп. До дослідження були допущені учасники лише з нормальним кольоровим зором.

Учасникам першої фокус-групи показували таблицю кольорів. На ній потрібно було відмітити клітинки, які найповніше відповідали поняттю якогось кольору. Потім учасників попросили позначити ту клітинку в таблиці, в якій знаходиться найповніший приклад кольору.

Учасників другої фокус-групи опитували щодо того, якими словами вони користуються в мовленні, коли хочуть назвати той чи інший відтінок.

Критерії відбору основного поняття були наступними:

- терміни повинні були бути моментальними, тобто його значення неможливо було утворити шляхом сумування значень інших понять кольорів;

- неможливість включення поняття в назви інших кольорів;

- широка сполучуваність;

- психологічна “очевидність”, інтуїтивна зрозумілість для респондента.

В результаті експерименту Берлін і Кей прийшли до наступних висновків:

1. Існує єдиний набір з 11 базових кольорів для всіх вибраних мов (білий, чорний, червоний, зелений, жовтий, синій, коричневий, фіолетовий, рожевий, оранжевий, сірий).

2. Якщо в мові було менше назв кольорів (ніж 11), ці назви були суворо визначені:

а) у всіх мовах були наявні назви для білого і чорного кольорів;

б) якщо в мові було 3 найменування кольорів, серед них обов’язково було слово “червоний”;

в) якщо в мові було 4 найменування кольорів, серед них обов’язково були слова або “зелений”, або “жовтий”;

г) якщо в мові було 5 найменувань кольорів, серед них обов’язково були слова “зелений” і “жовтий”;

д) якщо в мові було 6 найменувань кольорів, серед них обов’язково було слово “синій”;

е) якщо в мові було 7 найменувань кольорів, серед них обов’язково було слово “коричневий”;

є) якщо в мові було 8 і більше найменувань кольорів, серед них обов’язково були слова “фіолетовий”, “рожевий”, “оранжевий” і “сірий”.

Берліном і Кеєм було також висунуто ряд припущень. Наприклад:

- Прибавлення або втрата терміну, що позначає колір проходить у визначеній ієрархічній послідовності;

- Науці невідомо ні одного випадку втрати терміну, що позначає колір;

- Кількість термінів, що позначають колір, залежать від економічного і культурного розвитку країни, мова якого розглядається, ступеня ізоляції та інших екстралінгвістичних факторів [55; 168].

Багато іноземних психологів, включаючи спеціалістів по сприйняттю кольору, дуже сприятливо поставились до виникнення теорії Берліна і Кея в науковому світі. В той же час антропологи-теоретики поставились до неї досить скептично.

Факт існування мовних універсалій, пов’язаний з терміном позначення кольору, викликав сумніви у багатьох вчених. Перш за все, вони ґрунтувалися на тому, що Берлін і Кей використовували для дослідження в основному мови народностей з відносно високим рівнем розвитку. Наприклад, 17 із 20 вибраних мов були письменними. Відповідно, велика вірогідність того, що поява і розвиток термінів позначення кольору – це випадкове