Структурно-семантичні особливості англійських фразеологізмів з колоративним компонентом

Значення якісної оцінки або якісного стану найповніше проявляється у тих фразеологізмів, які закріпились в функції іменного присудка. Смисловий зміст подібного роду фразеологізмів найточніше передається прикметникам оціночного характеру.

1. 3. 4. а) Підсилююче значення об’єднує багато ФО, переважно прислівникового характеру, в одну семантичну парадигму. В складі такої парадигми фразеологізми співвіднесені один з одним по мірі статистичної близькості завдяки смислооб’єднуючій ознаці “дуже”, “сильно”, “в вищій мірі”. При цьому, чим взаємопов’язані фразеологізми на прагматичній осі, тим більш узгоджена їхня взаємодія в синтагматичному ряду, і навпаки. Ця особливість найбільш послідовно проявляється в багатьох прислівникових фразеологізмів, які семантично реалізуються в суворо обмеженому колі дієслів-супровідників.

Тут перш за все виділяються прислівникові фразеологізми, що вступають між собою в економічні відносини. Відповідні звороти характеризуються самою високою мірою прагматичної і синтагматичної закріпленості.

Показником і носієм підсилюючого значення слугує не якийсь окремий компонент фразеологізму, а фразеологізм в повному об’ємі.

В якості смислооб’єднуючої ознаки фразеологічного значення може виступати, як вже згадувалось, одухотвореність, характерна багатьом дієслівним і іменним фразеологізмам. Ці фразеологізми досить часто розходяться в семантичному відношенні (to fly at one like a bull at a red cloth).

Як і у підсилюючого значення, носієм смислооб’єднуючої сили одухотвореності слугує весь фразеологізм, а не якийсь окремий компонент. Граматично опорні компоненти виконують лише узгоджувальну функцію і служать показником синтаксичної залежності ФО від виконавця дії, вираженого іменником або займенником в ролі граматичного підмета.

Між підсилюючим значенням і значенням одухотвореності спостерігається істотна різниця. Підсилююче значення глибше впливає на смислову структуру ФО, ніж інтегруюча ознака одухотвореності. Свідченням цього служить наявність фразеологізмів, власне значення яких наближається до значень слів: дуже, сильно. Натомість немає і не може бути ФО, власне значення яких без останку зводилося б до однієї семантичної ознаки одухотвореності. Атрибутивне значення у відповідних зворотів переважає над категоріальним значенням предметності і дії.

 

Досить важливу роль у творенні фразеологічного значення відводять такому поняттю як фразеологічне переосмислення.

Для розуміння фразеологічного переосмислення важливо розглянути поняття фразеологічної номінації.

Під номінацією розуміється процес і результат найменування, при якому мовні елементи співвідносяться з об’єктами, які вони позначають [25; 51]. Вторинною лексичною номінацією В. Г. Гак та В. Н. Телія вважають використання вже наявних в мові номінативних засобів в новій для них функції найменування. На їх думку, в мові “закріплюються” такі вторинні найменування, які являють собою найбільш закономірні для системи даної мови способи найменування і займають в ній ті номінативні засоби, яких не вистачає [28; 51].

Без сумніву фразеологічна номінація володіє рядом особливостей порівняно з лексичною номінацією. Ці особливості в першу чергу пов’язані з механізмом фразеологізації, що досліджуються в теорії ономасіологічного процесу. В ній розрізняють два основних напрямки. Згідно з одним підходом виникнення фразеологізації являється процесом повільним і поступовим, який триває роками до того як ФО набуває загальновживаної відтворюваності (Б. А. Ларин, О. В. Куліп та ін.). аналізуючи складність фразеологічної номінації на відміну від номінації словесної О. В. Куліш пояснює її роздільно оформленістю ФО, поєднання в ній слів з різними типами значень, співвіднесеністю з фразеологічним прототипом, багатством внутрішньої форми і конотації [35; 130]. Однією з особливостей фразеологічної номінації О. В. Куліп називає формування третинної номінації. Її сутність полягає в тому, що від фразеологізмів, які вже є одиницями вторинної номінації, формуються фразеологізми, значення яких детерміноване значенням їх фразеологічних прототипів. ФО третинної комбінації можуть формуватися шляхом також і при оказіональному вживанні.

В основу процесу фразеологічної номінації лежить фразеологічне переосмислення. Переосмислення є одним із способів пізнання дійсності в свідомості людини і пов’язано з відтворенням реальних або уявних особливостей відображених об’єктів на основі встановлення зв’язків між ними.

Техніка переосмислення заклечається в тому, що стара форма використовується для третинного або вторинного найменування шляхом перенесення назв і семантичної інформації з прототипів ФО або фразеологічних варіантів відповідно на депотати ФО або фразеологічних варіантів [35; 128]. Найважливішими типами переосмислення являються метафора та метонімія.

В якості метафори розуміють механізм мовлення, що являє собою вживані слова, яке означає деякий клас предметів, явищ і т. п., для найменування об’єктів, аналогічний даному в будь-якому відношенні.

Інакше кажучи, метафора – це перенесення найменування з одного денотата та інший, що асоціюється з ним, на основі реального чи уявного співпадіння.

Метафору в контексті легко впізнати, оскільки їй не можна сприймати буквально. В поетичній метафорі головні її якості нестандартність, неможливість замінити образним еквівалентом [34; 140].

Існування механізму метафори дозволяє з її допомогою створювати нові мовні знання, таким чином, метафора із фігури мовлення переходить в мовний знак, що призводить до втрати словом або словосполученням попередньої і здобуття нової референції. Для продуктивності метафори як засобу створення нових найменувань важливу роль відіграє найбільш характерний для метафори параметр – її антропометричність. Вона виражається втому, що сам вибір тієї чи іншої основи для метафори пов’язаний із здатністю людини вимірювати все нове для себе по своєму образу і подобі або ж по просторово сприйнятими об’єктами,