Структурно-семантичні особливості англійських фразеологізмів з колоративним компонентом

В тому випадку, коли показником маркованості виступає лише частина первинного змісту слова, доречніше говорити вже не про лексичну, а про семну маркованість компоненту. Наприклад, субстантивний фразеологізм green years “дитячі роки”, де генетично пов’язаний з фразеологізмом прикметник green має значення “модний, свіжий, юний”. Відповідно між значенням фразеологізму і частиною значення первинного слова прослідковується семантичний перетин. Слід зазначити, що семна маркованість посилається до виникнення “потенційних слів” на базі фразеологізмів.

Існують причини для виділення особливого розряду символічно маркованих компонентів. Символічно маркованими можна ввжати компоненти, вихідне символічне значення яких частково утримується в семантиці фразеологізму і досить регулярно відтворюється в ряді фразеологічних зворотів. Символічна маркованість, як правило, ускладнюється ємною або лексичною маркованістю компонента.

Таким чином, компонент – структурна одиниця фразеологізму, яка внаслідок де актуалізації втратила основоположні ознаки слова, хоча в деяких випадках може виступати як потенційне слово.

За своєю природою фразеологізми являються досить складним і багатогранним явищем. Вони мають здатність позначати складні явища в виразній, і головне, лаконічній формі. ФО об’єднують в собі такі ознаки як стійкість, семантична цілісність, значення.

Вченими не вироблено єдиного підходу в класифікації ФО. В даному дослідженні використовується класифікація В. П. Жукова, який пропонує розділяти малі види фразеологічного значення як категоріальне, оціночне, підсилююче, одухотвореності. На основі проявлення категоріального значення ФО поділяються на: 1) ФО, категоріальне значення яких передбачається граматично досліджуючим компонентом; 2) ФО, категоріальне значення, якщо не сигналізується опорним компонентом, якщо він очевидний; 3) компаративні звороти, які поєднують в собі ознаки двох попередніх типів. В міру проявлення оціночного значення виділяються ФО з оціночним вживанням та ФО з чітко вираженим оціночним значенням.

В основі процесу утворення фразеологічного значення лежить фразеологічне переосмислення. Найважливішими типами переосмислення є метафори та метонімія.

Структурною одиницею фразеологізму являється компонент, який внаслідок деактуалізації втратив основні ознаки слова, але в деяких випадках може зберігати відносну семантичну самостійність і сигналізувати про стилістичне забарвлення фразеологізму.

 

Оточуючий нас світ забарвлений тим чи іншим способом і, відповідно, виникає необхідність застосовувати терміни для позначення кольору. В словнику будь-якої мови завжди нараховується досить обмежена кількість найменувань кольору (зазвичай 100-150), хоча людське око здатне розділяти набагато більше кольорів (до 100 000 відтінків). Позначення кольорів зазвичай пізно заучуються дітьми, а в спілкуванні навіть між дорослими людьми часто виникають так звані “комунікативні невдачі”. Елементарним шляхом доведено, що досить часто, що одна людина під якимось позначенням кольору розуміє певний відтінок, при цьому інша людина сприймає інформацію по-своєму. При цьому виникає питання – що таке “колір”? І відповідати на це питання має не лінгвіст, а, в першу чергу, фізик.

Отже, Ньютон встановив, що світлові промені не є кольоровими. Колір – це електромагнітні хвилі з певним набором характеристик (інтенсивність, спектральний склад і т. д.), які являються фізичним корелятами, причому неоднозначними, для характеристик таких перцептивних образів. Кожному із кольорів спектру відповідає довжина хвилі – від найкоротшої до найдовшої (відповідно червоний і фіолетовий кольори). Білий колір складається із суміші всіх кольорів веселки, які вже далі не розкладаються за допомогою призми. Більш детальну відповідь на питання “що таке колір”? слід шукати не лише в природі світла, але й в будові і функціонуванні нашої зорової системи, оскільки світло і його спектральний склад лише фізичні подразники рецепторів, збудження яких викликає в нас відчуття кольору.

Психологи під відчуттям і сприйманням розуміють цілком визначені види образів, тобто явища виключно суб’єктивні. Це означає, що поняття “колір” поза нашим сприйняттям не існує. Що стосується сприйняття кольору тваринами, то на сьогодні можливі лише дослідження поведінкової реакції у відповідь на певну світлову стимуляцію.

Не слід також забувати про те, що кольоровий зір формується в різних кліматичних умовах і при різному способі життя. Тому навіть древня людина розуміла, що один і той самий об’єкт при денному і нічному освітленні буде мати різне кольорове забарвлення. Ця різниця у сприйнятті кольору зумовлюється на рівні нейрофізіології. При дуже низькому освітленні людина може розрізняти лише великі форми. Цей факт пояснюється тим, що за даних умов працює паличковий зір, оскільки палички мають високу чутливість до світла, а колбочки починають працювати лише при високому рівні освітлення. Паличкова система не беру участі у формуванні кольорового зору, відповідно, в сутінках, людина слабо розрізняє кольори.

В багатьох існує приказка:

вночі всі коти бурі (укр.) – all cats are grey in the dark.

І якщо при денному світлі деякі кольори виглядають рівно яскравими, наприклад, зеленний і жовтий, то в сутінках зелений буде більш яскравим (при цьому обидва будуть сірими). Червоний при сумнівному освітленні буде чорний.

 

 

Гіпотеза Сепіра Уорфа, або гіпотеза лінгвістичної відносності, виникла в лінгвістиці США під впливом праць Е. Сепіра та Б. Уорфа. На їхню думку, мова і спосіб мислення народу взаємопов’язані. Оволодіваючи мовою, його носій засвоює