Створення кафе швидкого обслуговування "Підкріпись"

Римляни вважаються першими в історії туристами або екскурсантами. Їх поїздки були звичайно обмежені межами Римської Імперії, але, оскільки сама, Імперія займала велику територію, вони могли відвідувати достатньо місць, що, безперечно, сприяло розвитку та процвітанню постоялих дворів та таверен в усій Імперії.

З падінням Римської Імперії та приходом смутного періоду постоялі двори та таверні, які загубили постійну клієнтуру, розорялись. Тільки через чотири століття, з початком періоду пізнього Середньовіччя торгівля та подорожі стали відроджуватися заново. З ними почали відроджуватися знову підприємства і заклади громадського харчування.

В перших ресторанах, що створювались в Україні в кінці XVIII на початку XIX ст. шеф-кухарями були переважно іноземці, часто французи, і приготовлені ними шедеври гастрономії звичайно мали більшу силу на смакові рецептори і традиційні смаки страв, ніж ті, що подавались в трактирах. Ресторан перетворився в тип підприємства, де простий процес задоволення фізіологічних потреб змінено задоволенням вишуканих гастрономічних смаків і приємного проведення часу, що асоціюється з відчуттям свята, урочистості. Ресторан або кафе – невід'ємний елемент способу життя людей певного регіону, культурний простір, об'єкт етнічних цінностей, тобто заклад, який крім біологічної функції виконує культурно-творчу функцію.

Заклади громадського харчування пройшли довгий шлях реформ і перетворень від маленьких таверень до грандіозних кафе та ресторанів. Сучасники вважають ресторан сугубо паризьким винаходом. До того як в інших країнах з’явились перші ресторани, тут були середньовікові таверні, які опустіли до початку XVIII століття, вимоглива публіка, віддавала перевагу, щоб повар приходив додому.

Ресторан в сучасному розумінні цьго слова був, таким чином, результатом прогресу в цій «боротьбі за їжу». Спочатку рестораном називали місце, де подавали бульйон, і страви із м’яса і яєць. Число ресторанів почало рости, але першим шикарним рестораном стала англійська таверня в Пале-Рояль, яку утримував Антуан Бовільєр, бувший шеф-повар графа Провансальського. Своїх клієнтів Бовільєр приймав в розкішній обстановці, з столами із червоного дерева, хрустальними люстрами, скатертинами з дамаським узором, з пристойно одітими слугами, винним погребом, із їжею вищої якості. Свій ресторан він відкрив на початку 1786 року, 8 листопада.

В наш час використання сучасних технічних засобів значно впливає на характер і розвиток закладів громадського харчування. Тому їх значення ніколи не втратить свою актуальність: скільки буде існувати суспільство – стільки й буде існувати культура споживання їжі. А скільки буде існувати дизайн інтер’єру, стільки ж буде бажання людини скуштувати щось смачне в затишних барах чи ресторанах.

 

 

Завданням ресторанного господарства є обслуговування різних контингентів споживачів і надання їм послуг. Ресторанне господарство є галуззю соціально-побутової інфраструктури. Розвиток ресторанного господарства: 

дає істотну економію суспільної праці завдяки більш раціональному використанню техніки, сировини, матеріалів;

надає робітникам і службовцям протягом робочого дня гарячу їжу, що підвищує їх працездатність, зберігає здоров'я;

забезпечує можливість організації збалансованого раціонального харчування в дитячих і навчальних закладах.

дає можливість більш змістовно використати вільний час, організовує дозвілля;

як сектор туристичної індустрії впливає на загальний її розвиток.

 Послугами підприємств ресторанного господарства користується значна частина громадян, особливо міських поселень. Ресторанне господарство спеціалізується водночас на виробництві і реалізації продуктів харчування, організації їх споживання населенням безпосередньо на підприємствах галузі – їдальнях, кафе, ресторанах, тобто там, де ці продукти (страви) приготовано.

Будь-яке істота, яка живе на землі, будь то рослина або тварина, повноцінно живе чи існує тільки при дотриманні ним або навколишнім світом визначених умов. Задоволення потреб – це ціль будь-якої діяльності людини. Він працює, щоб забезпечити собі харчування, одяг, відпочинок, розваги. І навіть діяння, яке, здавалося б, не несе ніякої користі для людини, насправді має причину. Наприклад, милостиня, для того, хто її дає, є задоволенням його вищих потреб, пов'язаних з його психікою.

Потреби суспільства – це соціологічна категорія, в основі якої лежать колективні звички, тобто те, що прийшло від наших предків, і укоренилося в суспільстві настільки сильно, що існує в підсвідомості. Цим і цікаві потреби, що залежать від підсвідомості, що не піддаються аналізу, розглядаючи конкретний індивід. Їх необхідно розглядати глобально, щодо суспільства.

Відповідно економічні потреби це ті, для задоволення яких необхідні економічні блага. Іншими словами економічні потреби – та частина людської потреби, для задоволення якої необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ. Звідси можна зробити висновок, що будь-яка людина має потребу в економічній сфері для задоволення хоча б його первинних потреб.

Потреби людини можна визначити як стан незадоволеності, чи потреби, яке він прагнути подолати. Саме цей стан незадоволеності змушує людину робити певні зусилля, тобто здійснювати виробничу діяльність.

Мета роботи – розкрити сутність питання, пов'язаного з людиною і його потребами, на прикладі потреби людини, що призводять їх у ресторан.

Структура потреб людини

Для виявлення діапазону потреб людини, приводять його в ресторан потрібно, для початку, скласти короткий аналіз найбільш відомих класифікацій потреб, а потім спробувати скласти більш загальну схему формування потреб у людини.

Основні проблеми аналізу потреб полягають у встановленні їх складу, ієрархії, кордонів, рівнів і можливостей задоволення. В даний час основною вважається класифікація, запропонована американським психологом А. Маслоу. Він виділяє