Створення кафе швидкого обслуговування "Підкріпись"

У класифікації К. Альдерфера виділяється три групи потреб: існування, зв'язку і росту. Потреби існування відповідають першим двом групам потреб Маслоу, потреби зв'язку – третьої і четвертої груп; потреби зростання – п'ятій групі. Дана схема, як і схема Маслоу, має ієрархічну структуру.

Д. МакКлелланд виділяє потреби досягнення, співучасті і влади. Ці потреби не мають ієрархічної структури, вони взаємодіють в залежності від індивідуальної психології людини.

Однією з найбільш відомих є двофакторна теорія потреб Ф. Герцберга. Відповідно до цієї теорії всі фактори, що визначають поведінку людини на підприємстві, можна розділити на дві групи, гігієнічні і мотивуючі. До перших Герцберг пропонував відносити санітарно-гігієнічні умови праці, забезпечення фізіологічних потреб, а також потреб в безпеці і впевненості в майбутньому. Мотивуючі чинники співвіднесені з потребами самовираження та розвитку.

Значну увагу приділено аналізу потреб у вітчизняній літературі з психології та соціології. Зокрема, В. І. Тарасенко розглядав дві групи потреб: існування і розвитку; В. Г. Подмарков – три групи: забезпечення, покликання і престижу.

У підручниках з загальної економічної теорії прийнято поділ потреб на первинні (в їжі, одязі, житло, продовження роду) і вторинні (в спілкуванні, знанні, розвитку). Зазвичай наголошується умовність такого угрупування навіть для окремої людини в різні періоди його життя.

При класифікації потреб, як і при будь-якій іншій класифікації, має, перш за все, дотримуватися вимога повноти. Це означає, що кожен елемент аналізованого безлічі повинен бути віднесений до тієї чи іншої групи. У розглянутій задачі виконання цієї умови ускладнене тим, що повний перелік потреб людини встановити практично неможливо.

У багатьох класифікаціях, у тому числі найбільш відомих, вимога повноти не дотримано. Так, в схемах Маслоу, Альдерфера і МакКлелланда немає груп, до яких можна було б віднести потреби у свободі, вірі, духовному удосконаленні і ін.

Важливим аспектом аналізу потреб є їх ієрархія. Умовою виникнення інтелектуальних і духовних потреб є функціонування фізіологічних систем людського організму. Однак багато авторів цю залежність абсолютизують. Іноді схема Маслоу викладається так, ніби потреби у творчості та самореалізації можуть з'явитися тільки після повного задоволення всіх інших потреб. Хоча деяка послідовність в задоволенні потреб, безсумнівно, існує, однак її не можна вважати однаковою для всіх людей. Відомі факти, коли потреба у творчості і духовному вдосконаленні ставала домінуючою не після задоволення всіх інших потреб (фізіологічних, причетності, визнання і т. д.), а, по суті, на межі виживання, коли ще не задоволені були основні потреби в їжі, житло і безпеки.

Досвід показує, що ієрархія потреб є переважно індивідуальної або групової. Загальним можна вважати лише те, що задоволення потреб існування на деякій базовому рівні є необхідною умовою формування всіх інших потреб. Отже, при класифікації потреб повинні враховуватися не тільки їх види, а й рівні задоволення.

Таким чином, відомі мені схеми класифікації не враховують:

1) всього діапазону потреб людини;

2) індивідуальних відмінностей за складом, ієрархії і значимості потреб;

3) рівнів задоволення потреб;

4) залежно потреб від цінностей і цілей життя людини.

Щоб врахувати ці фактори, доцільно, перш за все, розділити потреби на два види: потреби існування і потреби досягнення цілей життя.

До потреб існування зазвичай відносять фізіологічні та безпеки. Я вважаю, що до цього виду мають бути віднесені також і потреби причетності. Це визначається тим, що людина не може існувати скільки-небудь тривалий час поза будь-якого колективу (зокрема, сім'ї).

Можна виділити наступні основні рівні задоволення потреб існування:

1) мінімальний

2) базовий

3) рівень розкоші

Мінімальний рівень задоволення потреб існування забезпечує виживання людини.

Базовий (нормальний) рівень забезпечує можливість появи значимих інтелектуальних і духовних потреб. Цей рівень може бути визначений як суб'єктивно, так і об'єктивно. У першому випадку критерієм досягнення базового рівня вважається час, який людина зайнята думками про задоволення потреб у їжі, одязі, житло і безпеки. Доцільно виходити з того, що цей час не повинно перевищувати половини часу неспання. Об'єктивною оцінкою базового рівня може бути споживчий бюджет, який експерти вважають необхідним для різних видів діяльності. Зокрема, праця шахтарів відноситься до числа найбільш інтенсивних і небезпечних. Тому витрати на харчування та відпочинок у шахтарів об'єктивно більше, ніж у конторського персоналу.

Рівнем розкоші пропонується вважати такий, при якому задоволення потреб існування вище базового рівня стає самоціллю і / або засобом демонстрації високого суспільного становища. На рівні розкоші людина «живе, щоб їсти, а не їсть, щоб жити». Характеристика відповідного способу життя мається на роботах А. Маршалла, Т. Веблена та багатьох інших авторів.

Наведені рівні, зрозуміло, не вичерпують всіх ступенів задоволення потреб існування. У більшості людей рівень задоволення фізіологічних потреб суттєво впливає на структуру інтелектуальних, соціальних і духовних потреб. Разом з тим з найдавніших часів відомо, що чим менше людина орієнтована на матеріальні блага, тим більше у нього свободи від життєвих обставин і сильних світу цього. Всі великі