Створення кафе швидкого обслуговування "Підкріпись"

Головне призначення Кодексу законів про працю – узгодити інтереси роботодавців і робітників. Одна з головних функцій права полягає в тому, щоб шляхом регламентації міри праці і міри винагороди за неї забезпечити справедливий розподіл між членами суспільства як самої праці, так і її результатів.

Право громадян України на працю, – тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.

Стаття 2 КЗпП України конкретизує право на працю, проголошене Конституцією України, визначаючи, що воно реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації. При цьому, вільний вибір професії, роду занять і роботи забезпечується державою. При укладенні трудового договору, закріплює стаття 21 КЗпП України, робота, що буде виконуватись працівником, тобто трудова функція визначається угодою між сторонами. Таким чином, цією статтею закріплюється принцип договірного характеру трудових відносин і визначеність трудової функції, яка буде виконуватись працівником.

Припинятись трудові відносини можуть лише з підстав, передбачених законом, зокрема статтями 36-41 та 45 КЗпП України. Отже, цими статтями визначається принцип стабільності трудових відносин[3, c. 204-205].

У чинному законодавстві закріплені положення, що фіксують наявність у підприємств певних організаційно-правових атрибутів, які їм властиві як господарюючим суб'єктам – юридичним особам: самостійний баланс, що визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства, поточний та інші рахунки в банківських установах, печатка зі своїм найменуванням. Як бачимо, всі вони найтіснішим чином пов'язані саме з фінансовою діяльністю підприємств.

Нормативне забезпечення діяльності юридичних осіб у підприємницькій сфері ресторанного бізнесу, напрацьоване в Україні за останнє десятиліття, створює умови для ефективної роботи підприємств. У цьому плані насамперед треба мати на увазі, що чинне законодавство оцінює фінансовий аспект діяльності підприємств, визнаючи одержання прибутку як головного стимуляційного фактора організації та функціонування підприємства. Держава, виступаючи, зокрема, як гарант прав суб'єктів підприємництва, в тому числі права власності, обмежує втручання державних органів у фінансову діяльність підприємств (за винятком випадків, які передбачені законодавством, і дій, пов'язаних з реалізацією прав державних органів на здійснення контролю за діяльністю підприємств). Юридичні особи мають право приймати будь-які рішення у сфері управління своїми фінансовими ресурсами, якщо ці рішення не суперечать чинному законодавству. Якщо за часів планово-адміністративно-командної економіки для підприємств діяв принцип «можна лише те, що дозволено», то тепер дозволено все, що не заборонено законом. Це, звісно, створює суттєво нові умови для діяльності підприємств і висуває відповідні вимоги до організації роботи їхніх фінансових і юридичних служб.

Із законодавчо затвердженого визначення юридичної особи випливає, що вона повинна відповідати таким ознакам, які проявляються, зокрема, в організації її фінансових відносин із державою, своїми партнерами, банківськими органами, громадянами та іншими суб'єктами фінансових правовідносин[5, c. 131-132].

Організаційна єдність. Статус юридичної особи підприємства насамперед означає, що воно виступає у правових відносинах як одне ціле. Ця організаційна єдність забезпечується тим, що вона, відповідно до ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні», закріплюється в статуті підприємства. У ньому передбачаються мета й завдання, структура, функції, компетенція, органи управління та інші умови, які необхідні для того, щоб підприємство могло виступати у правовідносинах як єдиний, самостійний суб'єкт права.

Наявність відокремленого майна. Щоб вважатися юридичною особою, організація обов'язково повинна мати закріплене за нею майно, яке відокремлене від майна її засновників, громадян, котрі перебувають з цією організацією у трудових або інших відносинах, та держави в цілому. В господарських товариствах, у кооперативних організаціях відокремленість майна виявляється в тому, що воно належить колективним юридичним особам на правах власності. У державних організаціях відокремлене майно належить їм на правах оперативного управління, а в державних підприємств – на правах повного господарського відання.

Самостійна майнова відповідальність. Організація, якщо вона є юридичною особою, несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями належним їй на правах власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлене законодавчими актами. Ні засновники, ні держава, ні організація, до складу якої входить юридична особа, не відповідають за її зобов'язаннями, крім випадків, передбачених чинним законодавством або установчими документами юридичної особи. Вказані ознаки мають значення для визнання організації юридичною особою, а наявність усіх цих ознак для визнання організації юридичною особою є необхідним.

Підприємство ресторанного бізнесу як суб'єкт фінансових правовідносин на підставі Закону України «Про систему оподаткування» має певне коло юридичних прав та обов'язків. Так, підприємства зобов'язані:

-вести бухгалтерський і податковий облік, складати фінансову звітність згідно з національними стандартами та забезпечувати її збереження в термін, встановлений чинним законодавством;

-подавати в державні податкові органи декларації та іншу документацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків і інших обов'язкових платежів;

-сплачувати належні суми податків та інших обов'язкових платежів у встановлений законодавством термін;

-допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, які використовуються для одержання прибутку, а також для перевірок із питань обчислення та сплати податків.

Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу виконують важливі функції, крім того, що вказують на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правової норми, та закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб щодо мобілізації, розподілу й використання коштів фондів, якої вони повинні додержуватися; вони також передбачають приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і правових обов'язків. У зв'язку з цим, наприклад, у багатьох законах України міститься низка положень про відповідальність порушників податкового законодавства.

 

 

Відкрити свою справу не так складно, найважче зробити бізнес прибутковим, але при бажанні і грамотному підході все можна зробити реальністю. Власний ресторан, може принести немало прибутку і задоволення від успіху. Конкуренція в галузі ресторанного бізнесу велика, незважаючи на це ввечері в п'ятницю в Чернігові у всіх більш-менш популярних закладах шикується черга. Ресторанний ринок в Україні зростає швидкими темпами, ріст складає близько 30% в рік. Причому, ринок далекий від насичення, так в Парижі один заклад громадського харчування припадає на 126 осіб, у Нью-Йорку – на 365 осіб, а в Україні – на 1187.

Будь-який бізнес починається з ідей і планів, і тільки потім, коли все ретельно продумано і прораховано, починається їх втілення. Починати завжди складно, і ресторанний бізнес не є винятком.

Дизайн і створення неповторної атмосфери закладу дуже важливі речі в ресторанному бізнесі. Будь-яка деталь повинна створювати комфорт і затишок, але, крім цього, потрібно враховувати і загальну функціональність планування. Кухня повинна бути якомога ближче до обіднього залу, щоб гарячі страви не встигали охолонути. Маршрути обслуговуючого персоналу не повинні перетинатися з маршрутами клієнтів. Крім функціональності інтер'єр не повинен порушувати апетит. Хорошою ідеєю буде виставити холодильник зі скляними дверцятами і викласти всередині десертні страви.

В інтер'єрі потрібно зробити кілька фокусних точок, тобто таких місць, які видно з будь-якої частини ресторану. Можна придумати безліч декоративних рішень, але головне, не перестаратися, дизайн не повинен відлякувати відвідувачів.

Експерти ресторанного ринку вважають, що самим ефективним вкладенням грошей буде у відкриття недорогого закладу, по суті ресторану швидкого обслуговування, типу мережі ресторанів Ялинки-Палиці або пивного ресторану. Найпопулярніші зараз у клієнтів кухні російська, італійська та японська.

Не обов'язково для відкриття ресторану вкладати великі суми. Якщо ви творча людина, то можна придумати оригінальну ідею, яка притягне до вашого ресторану клієнтів з усього міста. Головне почати. Спробуйте, може ви потенційно успішний ресторатор і ресторанний бізнес ваше покликання.