Створення кафе швидкого обслуговування "Підкріпись"

Мабуть, почуття незадоволеності виконує ту ж саму функцію, що і почуття болю. Воно повідомляє нашій психіці про непорядок у нашому організмі, його розладі. Не будь таких сигналів, організм давно зруйнувався б. Таким чином, роль потреб прогресивна. Можна з упевненістю говорити, що людську цивілізацію, досягнення культури та громадська будівля будували люди глибоко незадоволених. Потреби – рушійна сила людської активності, причина багатьох наших дій і вчинків. Зрозуміло, не єдина.

Динаміка потреби в ресторані

Пружиною, своєрідним мотором, що призводить потреби в рух, виступає принцип ієрархії. Згідно з ним, потреби кожного нового рівня стають актуальними (насущними), заявляють про себе лише після того, як задоволені запити попереднього. Мотивуючою силою володіють лише незадоволені потреби. Голод рухає людиною до тих пір, поки він не втамував його. Так і в нашому випадку, ми будемо хотіти сходити в ресторан, до тих пір, поки не сходимо туди. Отже, реальний потенціал (сила впливу) потреби є функція від ступеня її задоволення. Сила впливу потреби, її інтенсивність крім того залежать від займаного нею місця в загальній ієрархії. Фізіологічні потреби, незалежно від ступеня впливу їх задоволення, володіють більшою силою впливу, ніж, приміром, егоїстичні, що займають четверту сходинку. У міру просування нагору сила впливу швидше убуває, ніж зростає. Дійсно, голодний і холодний людина навряд чи буде думати про вірші або насолоджуватися величчю класичної музики. Тільки одинаки здатні на такі подвиги. Голод частіше про себе заявляє, ніж скажімо, потреба у спілкуванні. Скільки ви можете пробути без їжі, не відчуваючи дискомфорту? А без спілкування з іншими людьми? Виявляється, потреби не предзаложени в людині від віку, а виникають і зникають, формуються і деформуються. Потреби можна розташувати на деякому континуумі. На одному його полюсі розташовуються стихійні потреби (фізіологічні), мало піддаються свідомого регулювання, а на іншому – штучні, створені завдяки соціальному середовищі (духовні). Вони піддаються контролю з боку свідомості. Якщо нижчі потреби притаманні всім людям рівною мірою, то вищі – у неоднаковою. Освічені й неосвічені відчувають почуття голоду, але другі навряд чи відчувають гостру потребу у творчості. Неоднаково властиві людям соціальні (прагнення до спілкування) та егоїстичні (намір висуватися, зробити кар'єру). Щоправда, причиною тому служать не тільки соціальні чинники, а й психологічні особливості індивіда, наприклад, любов до усамітнення. У загальному і цілому вищі потреби сильніше диференціюють людей, розрізняють один від одного, ніж нижчі. Чим вище запити особистості, тим складніше процес формування потреб. Заможне суспільство, що має більш високий дохід, розчаровується в поході на звичайну, дешеву «забігайлівку». Адже чим вищий клас суспільства, тим вище домагання. І як наслідок – більш затяжний період вибору ресторану за своїм характером, запитам.

Придушення потреб будь-якого рівня деформує особистість і поведінка.  Людина з пригніченими потребами в безпеці, статус, самореалізації неповноцінний. Його неповноцінність виражається в апатії, прагненні уникати відповідальності. Неповноцінним індивід виростає в силу соціальних умов, наприклад, життя в авторитарному суспільстві, перебування у в'язниці або психлікарні, а не через дефекти у психіці або організмі.

Спонукання – відчуття нестачі в чим-небудь, що має певну спрямованість і мета. Породжується потребою.

При досягненні мети задоволення потреби може бути позитивним (повним або частковим) і негативним. У першому випадку людина схильна:

- При повторенні ситуації повторювати дану поведінку;

- Шукати нові подібні ситуації.

У другому випадку така поведінка в майбутньому уникається.

Структура потреб у конкретної людини визначається, серед інших факторів, місцем у соціальній ієрархії і раніше придбаним досвідом, а ці показники в групі людей мають великий діапазон змін. Тому важко організувати єдину мотивацію для групи.

Задоволення однієї і тієї ж потреби у двох людей може вимагати абсолютно різних дій. Наприклад, потреба у відпочинку і їжі може реалізовуватися в однієї людини походом до ресторану, а в іншого – повечеряти і відпочити вдома.

Систематичне вивчення потреби людини, на прикладі потреби в кафе, дозволяє зробити наступний висновок: так він може пообідати або за вечеряти вдома, але це він робить кожен день, і тут з'являється інша потреба, наприклад час від часу відвідувати ресторан і ця потреба починає домінувати в організмі. Задовольнити цю потребу, слідом виникне інша і так до нескінченності.

 

 

Вітчизняні ресторани торгують не лише їжею. Вони торгують послугами, зручностями, доброзичливою атмосферою, відпочинком, обстановкою, романтикою, пригодами, збудженням, мріями, адреналіном. Сьогодні ресторанний бізнес активно розвивається в Україні. Хоча досі явно відчувається брак кадрів, причому саме менеджерів середньої ланки. Значно кращі справи у філій закордонних ресторанів. Ресторанний бізнес дуже перспективний, оскільки цей ринок ще перебуває в стадії становлення, далеко не всі його сфери розподілені.

Сучасні ресторани готові