основою дисертації стали такі загальнонаукові методи пізнання, як аналіз та синтез. Ці методи застосовувалися при дослідженні чинників, що зумовили генезис шляхетського суспільного руху на Правобережній Україні, а також особливості еволюції ідеології та практичної діяльності учасників руху. До власне історичних методів, використаних у даному дисертаційному дослідженні, слід віднести історико-генетичний, історико-хронологічний, історико-порівняльний та історико-типологічний методи, що сприяють визначенню особливостей генезису та розвитку польського шляхетського суспільного руху, встановленню напрямків його еволюції впродовж першої третини ХІХ ст. У дисертаційному дослідженні наріжними є принципи об’єктивності й історизму, а також аналітичний, синтетичний і системний підходи. Виходячи з цих підходів, ми проаналізували шляхетський рух як систему, тобто сукупність ідеологічних настанов, форм та методів діяльності, тим самим визначаючи структуру даної системи й функції її складових елементів.
Пошук
Суспільний рух польської шляхти Правобережної України в 1795-1830-х роках
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
31
Мова:
Українська
Джерельна база дослідження складається з широкого комплексу різноманітних архівних та опублікованих джерел, що охоплюють основні аспекти розвитку шляхетського суспільного руху кінця XVIII – першої третини ХІХ ст. Критеріями класифікації джерельної бази виступають походження, внутрішній зміст і зовнішня форма. Серед архівних джерел з історії суспільного руху польської шляхти Правобережної України слід виокремити комплекс документальних матеріалів (програмні й статутні документи польських таємних організацій та еміграції; прокламаційні документи та відозви польських емігрантських організацій; офіційні матеріали російських органів влади про діяльність польських, українських та російських таємних товариств в українських землях, що містять свідчення про шляхетський рух та контакти між учасниками паралельних суспільних потоків; матеріали слідчих установ Російської імперії про польські повстання; діловодна документація іноземних офіційних установ з відомостями про польський рух) та наративні джерела (приватне листування і мемуари діячів шляхетського руху та сучасників подій).
Загальний стан збереження джерел, інформативна повнота джерельного комплексу з Національного архівного фонду України дали можливість зробити висновок про його самодостатність при вивченні проблем суспільного руху польської шляхти на Правобережній Україні. Іноземні архівні фонди репрезентовані опублікованими архівними матеріалами.
У дисертаційній роботі використані документи Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора (Ф. 442), Київської секретної комісії про таємні товариства (Ф. 470), Київського військового губернатора (Ф. 533) та інших фондів Центрального державного історичного архіву в м. Києві; Галицького Намісництва (Ф. 146), Кримінального відділу Крайового суду м. Львова (Ф. 152), Колекції зібрань документів про польські повстання 1830-1831 та 1848 рр. (Ф. 474) та інших фондів Центрального державного історичного архіву в м. Львові; Канцелярії Подільського губернатора (Ф. 228) та Подільської духовної консисторії (Ф. 315) Філії Державного архіву Хмельницької області у м. Кам’янці-Подільському; родинні матеріали фондів Сапєгів, Даровських, Гогендорфів Відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України тощо.
Загальна кількість архівних справ, використаних в процесі дослідження різних аспектів історії суспільного руху польської шляхти на Правобережній Україні в 1795-1830-х роках, – 159, з них 110 одиниць зберігання використано вперше. Це, зокрема, Статут польської нелегальної організації “Конфедерація народу польськєго”; текст відозви польської урядової комісії до населення й установ на польській території, зайнятій французькими військами, про відновлення завдяки Наполеону Польщі й її центральної влади; справа про розшук у Київській, Подільській та Волинській губерніях емісарів Польського комітету в Парижі та Лондоні під проводом Й. Лелевеля тощо.
До опублікованих джерел, використаних у дисертації, належать документальні матеріали (конституційні документи польських урядових установ: Конституції 1791 р., Герцогства Варшавського 1807 р., Конституційна Хартія 1815 р. тощо; російські законодавчі акти та постанови; дипломатичні та зовнішньополітичні матеріали; слідча документація) та наративний комплекс (публіцистичні праці Я. Жуковського, Г. Коллонтая, А. Міцкевіча, С. Сташиця та ін. ; мемуари Й. Дверницького, М. Мохнацького, К. Мошковського, М. Огинського, А. Чарторийського та інших учасників руху).
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що:
- проаналізована історіографічна спадщина з даної проблеми, визначено стан наукової розробки теми;
- введені до наукового обігу нові джерела та дістали нової інтерпретації вже відомі комплекси документів і наративів;
удосконалено аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників генезису суспільного шляхетського руху в регіоні після втрати польської державності і початку боротьби за її відновлення;
вперше досліджено процес становлення та еволюції суспільного руху польської шляхти Правобережної України та його особливості наприкінці XVIII – у першій третині ХІХ ст. ;
- показані світоглядна основа, сутність та еволюція ідеології шляхетського суспільного руху;
- вперше суспільний рух польської шляхти розглядається на тлі боротьби польської і російської державницьких ідеологій та в контексті зв’язків із суспільними рухами східноєвропейських народів першої половини ХІХ ст. ;
- удосконалено визначення форм та методів діяльності учасників руху, динамику їх змін упродовж кінця XVIII – першої третини ХІХ ст.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження обумовлюється тим, що фактичний матеріал дисертаційної роботи, її основні положення, висновки та рекомендації використовувалися під час студіювання проблем суспільно-політичних рухів в українських землях наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст., а також при вивченні регіональної історії України, особливо суспільно-політичних процесів. Результати дисертації можуть бути використані в навчально-виховному процесі при розробці й читанні лекцій з історії України та в історико-краєзнавчій роботі.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що, залучаючи комплекси джерел та враховуючи відомі теоретико-методологічні концепції, самостійно здійснено комплексне дослідження сутності та особливостей історії суспільного руху польської шляхти на Правобережній Україні в 1795-1830-ті роки. Основні