Система застосування добрив

Втрати органічної речовини особливо збільшуються в ґрунтах з промивним режимом і активними процесами розкладу або вимивання, таких як дерново-підзолисті, сірі лісові, бурі, опідзолені та ін.

Основним джерелом нагромадження органічних речовин у ґрунті, який обробляється, є культура польових рослин, їх кореневі та післяжнивні рештки. З рослинними рештками в типових сівозмінах у ґрунт надходить органічних речовин більше, ніж з органічними добривами. Деяке нагромадження органічної речовини в ґрунті відбувається уже під час вегетації рослин за рахунок регенерації кореневої системи, кореневих виділень та посиленої діяльності мікроорганізмів. Отже, сільськогосподарські культури, як і взагалі рослини, є не лише «споживачами», а й активними «творцями» ґрунтової родючості.

Сільськогосподарські культури за їх здатністю нагромаджувати рослинні рештки можна розподілити на три основні групи: багаторічні трави (бобові, злакові та їх сумішки), які нагромаджують найбільше кореневих і післяукісних решток – 50-80 ц/га і більше сухої маси, що в 1, 3-1, 5 разу більше від сформованого врожаю; озимі жито й пшениця, які залишають рослинних решток 40-50 ц/га, що дорівнює врожаю або дещо менше від нього; ярі культури, які нагромаджують порівняно мало решток, – 20-40 ц/га і менше.

Серед них найменше органічної маси залишають просапні – кукурудза, картопля й коренеплідні культури, а також льон – 5-50% маси рослин, яка відчужується з урожаєм.

Як показують досліди, проведені в основних ґрунтово-кліматичних зонах країни, зональні та ґрунтові умови істотно не впливають на нагромадження кореневих і післяжнивних решток у кореневмісному шарі ґрунту, їхня кількість визначається біологічними особливостями культур і рівнем урожаїв (табл. 14).

Рослинні рештки містять багато елементів живлення, які використовують наступні культури сівозміни. Тому облік їхньої маси і наявності в них поживних речовин має важливе значення для вирішення багатьох інших важливих теоретичних і практичних питань, таких як розроблення систем удобрення, сівозмін та ін.

У рештках бобових культур переважає коріння, особливо багаторічних трав. Так, частка коріння еспарцету, конюшини, вико-вівса становить 70% рослинних решток, гороху – 60, люпину – 40%. Аналогічне співвідношення в деяких просапних культур – кукурудзи і цукрових буряків.

У соняшнику і картоплі, навпаки, стеблові та листкові рештки втроє переважають масу коріння. Тому приорювання гички картоплі, цукрових буряків та стеблових решток соняшнику поліпшує баланс органічних речовин ґрунту в спеціалізованих просапних сівозмінах.

 

Разом з тим, ефективність сільськогосподарського виробництва вимірюється за допомогою системи показників: продуктивність праці, фондовіддача, собівартість, рентабельність, врожайність сільськогосподарських культур, валовий дохід і чистий дохід до ресурсів, площі землі, витратам праці, спожитого основного і оборотного капіталу і т. д. Наприклад, прибуток в нашому випадку, це додатковий дохід, отриманий від використання добрив за мінусом витрат на покупку і внесення даних добрив. Рентабельність є не що інше як відношення додатково отриманого прибутку до витрат на покупку і внесення добрив.

Ефективність можна також визначити як відношення між результатом і витратами на цей результат. Економічна ефективність використовується для оцінки результативності всього суспільного виробництва. З точки зору всього народного господарства ефективним буде вважатися такий стан, коли найбільш повно задоволені потреби всіх членів суспільства при даних обмежених ресурсах. Точніше це положення може бути сформульовано таким чином: економічна ефективність господарської системи – це стан, при якому неможливо збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, не погіршуючи при цьому положення іншого члена суспільства.

Відомо, що обсяг виробництва продукції рослинництва залежить від розміру посівних площ і врожайності сільськогосподарських культур. Із збільшенням розміру посівних площ і зростанням врожайності культур збільшується і валовий збір продукції, і навпаки, скорочення посівних площ і зниження врожайності веде до недобору продукції.

Великий вплив на валовий збір продукції робить і структура посівних площ. Чим більше частка високоврожайних культур в загальній посівній площі, тим вище за інших рівних умов валовий вихід продукції, і навпаки.

Безпосередній вплив на обсяг виробництва продукції надає загибель посівів, яка може відбутися з об'єктивних причин і з вини господарства.

Кожен з перерахованих факторів у свою чергу залежить від ряду причин і обставин.

Так, розмір і структура посів них площ залежать від спеціалізації підприємства, держзамовлення на той чи інший вид продукції, внутрішньогосподарської потреби в ній (на насіння, корм тваринам), кон'юнктури ринку наявності земельних, трудових і матеріальних ресурсів, економічної ефективності вирощування окремих культур і др. Врожайність культур визначають якість землі, кількості внесених добрив, метеорологічні умови року, якість і сорт насіння, способи та строки сівби, збирання врожаю та ін

В першу чергу необхідно виявити ступінь впливу факторів першого порядку, оскільки обсяг отриманої продукції знаходиться в безпосередній залежності від них. Всі інші фактори роблять