Система застосування добрив

Озима пшениця одна із складових продовольчих культур. У зерні міститься 11-20% білка, 63-74% вуглеводів, близько 2% жирів, стільки ж клітковини. Пшеницю використовують у хлібопеченні, для виробництва макаронних та кондитерських виробів, спирту, крохмаль і інших речовин. Відходи її: висівки, й полова, використовують на корм тваринам.

Озима пшениця досить посухостійка культура. Коренева система розташовується переважно в орному шарі грунту. До грунтів озима пшениця досить вимоглива. Найкраще вона росте при pH 6. 3-7. 6.

Озима пшениця споживає велику кількість елементів живлення. Вона виносить на 1 т зерна разом з соломою в середньому 35 кг азоту, 12 кг фосфору, 26 кг калію.

Озима пшениця споживає поживні речовини майже протягом всієї вегетації. У період від сходів до повного кущіння, яке зазвичай закінчується восени, у теплі зими – в зимові місяці, а іноді і рано навесні, рослини споживають 32-40% азоту, фосфору і калію від усього, що накопичується в них кількості названих елементів.

Під основний обробіток вносимо весь калій і майже весь фосфор. Внесення великих доз цього добрива обумовлено тим, що вони поглинаються грунтом і не вимиваються. Рекомендована доза фосфору і калію відповідно 60 і 40 кг діючої речовини. Дана норма може коригуватися за допомогою поправочних коефіцієнтів, які у свою чергу залежать від забезпеченості грунту рухомими формами елементів живлення. В якості фосфорного добрива застосовують подвійний суперфосфат. Це обумовлено тим, що фосфор в даному удобренні знаходиться в добре розчиненої формі і його зміст достатньо високо.

Також фосфор планують вносити за допомогою комплексних добрив: амофос, нітроамофос, нітроамофоска.

Доза азоту під основний обробіток залежить від предщественніка і грунтово – кліматичних умов. Після люцерни в грунті накопичується до 120 кг азоту на 1 га, у зв'язку з цим дозу азоту під основний обробіток зменшують і вона дорівнює 30 кг азоту на гектар.

В якості азотних добрив використовують аміачну селітру, нітроамафос, амафос, карбамід.

Аміачна селітра широко поширена в краї і містить у своєму складі дві форми: нітратну і аміачну. Аміачна форма поглинається грунтом рясно не вимивається низхідним струмом води, а нітратна може вимиватися з орного горизонту.

Але озима пшениця в осінній період вегетації поглинає азот і тому більша частина нітратного азоту використовується і його втрати мінімальні.

Комплексні добрива дозволяють вносити одночасно азот, фосфор і калій. Кукурудза

Кукурудза одна з найважливіших зернових і кормових культур. Врожайність кукурудзи нс приблизно 400-600 цга. Кукурудза дуже вимоглива до родючості грунту, і дуже чуйна на його підвищення.

При врожаї зеленої маси 40 ТГА винос поживних елементів складає 95 азоту, фосфору 28, калію 110 кг.

Під кукурудзу Заплануємо основне і передпосівний внесення добрив. Під основний обробіток плануємо 60 азоту, фосфору 60. Фосфор внесемо амофос, азот-аміачної селітрою.

Під передпосівну внесемо залишився фосфор з суперфосфатом подвійним, а що залишився азот з карбамідом.

Цукрові буряки.

Вона є важливою технічною культурою. У нашій країні є єдиним джерелом одержання цукру. Цукровий буряк займає більше 200 тис. га ріллі. Середня врожайність становить 250-400 цга.

У травні і червні буряк споживає азоту 26%, фосфору 17%, калію 15% загальної кількості, в липні значно більше, а в серпні та вересні потреба знову знижується.

Крім основних елементів живлення, буряк також потребує кальції і мікроелементи бору, марганцю і залозі. З урожаєм 500 цга буряк виносить азоту 300 кг, 90 кг фосфору, калію 375 кг.

У період росту коренеплоду і сахаранакопленія підвищується потреба у фосфорі і особливо в калії. Надлишок азоту знижує нагромадження цукру.

Під цукровий буряк будемо застосовувати гній 50 ТГА. Він забезпечує рослину основними елементами живлення, а також мікроелементами особливо бором.

Разом з гноєм під оранку вносять 30 азоту, фосфору 60, калію 50 КМДА. Весь азот частина фосфору і калію внесемо нітроамофоска а решті фосфор подвійним суперфосфатом, калій – хлористим калієм.

 

 

Винос з ґрунту сільськогосподарською продукцією поживнихречовин значною мірою залежить від їх вмісту в основній іпобічній продукції врожаю. Розрізняють біологічний і господарсь-кий винос. Біологічний винос – це кількість поживних речовин, яка витрачається на утворення всієї біологічної маси врожаю.

Господарський винос складається з кількості поживних речовин, яка вилучається з поля разом з основною або основною і по-бічною продукцією після її вивезення з поля при збиранні. Гос-подарський винос залежить не тільки від культур, а й від вро-жаю, вмісту в ньому поживних речовин та умов вирощування. Наприклад, при урожаї пшениці 40 ц/га із зерном і соломою всередньому виноситься, кг/га: азоту – 130, фосфору – 50, ка-лію – 62. Із ростом урожайності винос значно збільшується.

При урожаї 96-116 ц/га зерна кукурудзи винос основною іпобічною продукцією азоту становить, кг/га: азоту – 214-349, фосфору – 71-116, калію – 130-302. Очевидно, що для виро-щування таких урожаїв у ґрунті повинен бути значно більшийзапас рухомих сполук азоту,