Система застосування добрив

У практиці при встановленні норм добрив враховують виносазоту, фосфору і калію на формування одиниці основної продукціїі відповідної кількості побічної (табл. 11).

 

 

 

 

Коефіцієнт цього показника свідчить про долю його споживання по відношенню до загального вмісту рухомої форми цього елемента в орному шарі на 1 га і показується у відсотках.

Формула:

Kn = (α/в) **100

Де α ― кількість елементів живлення, винесених з урожаєм на не удобреному ґрунті, кг/га. Вміст елементу живлення в (кг/га) в орному (0-20 см) шарі визначається шляхом множення його кількості по картограмі (мг/100 г ґрунту) на коефіцієнт перерахунку 30. Наприклад, 10 мг P2O5/100 г ґрунту* 30 = 300 кг/га P2O5.

 

 

 

 

Родючість грунту – один з важливих факторів, який визначає продуктивність і стабільність урожаїв с/г культур. Тільки при регулюванні кругообігу поживних речовин можуть скластися умови для інтенсифікації с/г виробництва. Баланс основних елементів живлення характеризує ступінь інтенсифікації та культури землеробства. Якщо втрати поживних речовин за рахунок виносу урожаями не компенсуються внесенням добрив, то виснажується грунт і зменшуються врожаї.

Баланс поживних речовин у землеробстві є одним з основних методів контролю за їхнім кругообігом і підставою для розробки заходів з планування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції без втрат родючості ґрунту. В працях основоположника агрохімії Д. М. Прянішнікова підкреслюється, що для одержання стабільних врожаїв сільськогосподарських культур у сівозмінах без втрат родючості ґрунту необхідно застосовувати таку систему удобрення, яка б забезпечувала відшкодування (компенсацію) виносу з врожаями азоту і калію не нижче 70-80%, а фосфору – 100-110%.

Проте, як вказують деякі автори, внаслідок інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, росту врожайності культур та посилення деградаційних процесів агроландшафтних систем, сформувались інші агроекологічні умови, котрі вимагають для своєї оцінки нових критеріїв та перегляду існуючих. Встановлено, що екологічно безпечний рівень відшкодування виносу на чорноземах азоту і калію повинен становити 70-100%, а фосфору – 110-130%, без зниження показників родючості. Прикладом достовірності такого підходу можуть бути дані щодо рівня застосування засобів хімізації в зоні Степу, балансу поживних речовин у землеробстві та вмісту рухомих сполук фосфору і калію.

Так, у період з 1966 по 1970 рр. рівень застосування добрив забезпечував відшкодування виносу азоту лише 39%, фосфору 61% і калію 23%. В цих умовах вміст рухомих сполук становив 6, 7, а калію – 12, 6 мг/кг. В період інтенсивної хімізації (1986-1990 рр.), при компенсації виносу фосфору 175%, а калію 77% їх вміст у ґрунтах Степу підвищився – відповідно до 10, 1 і 13, 8 мг/кг. Однак за період з 1996 по 2000 рр. при відшкодуванні виносу фосфору лише 37% його вміст у ґрунті знизився до 9, 0 мг/кг, а калію при відшкодуванні виносу 8% – до 11, 6 мг/кг.

 

 

 

 

Ефективність застосування добрив визначають за даними аналізу фактичної окупності (оплати) використання їх.

Аналіз економічної ефективності застосування добрив проводять по роках і в середньому за кілька років з урахуванням фактичної і нормативної оплати добрив урожаєм. Фактичну економічну ефективність добрив визначають для кожної культури, оцінюючи приріст врожаю за поточними цінами. Це дає змогу виявити доцільність вкладень в отриманий від добрив приріст.

Найпростішим способом визначення ефективності добрив є порівняння затрат поживних речовин добрив на приріст одиниці врожаю з нормативною оплатою. Менша від нормативної оплата приросту врожаю свідчить про низьку економічну ефективність застосування добрив і вимагає перегляду системи і технології застосування добрив, підвищення культури землеробства.

Приріст урожайності (Уп) від добрив (У) обчислюють за формулою

Уп = У • Д, де У – урожайність культури, ц/га; Д – урожайність за рахунок добрив.

Визначають агрохімічну, економічну і екологічну ефективність застосування добрив. Агрохімічна ефективність показує, який приріст одиниці урожаю отриманий від застосування одиниці добрива і його відповідність нормативним затратам. Менший від нормативної оплати приріст врожаю свідчить про низьку агро-хімічну ефективність застосування добрив і вимагає перегляду системи і технології застосування добрив, підвищення культури землеробства. Агрохімічна ефективність не враховує затрат на застосування добрив і вартість робіт.

Фактичну економічну ефективність добрив визначають для кожної культури, оцінюючі затрати і приріст врожаю за існуючими

Екологічна функція агрохімії полягає у посиленні оптималь-ного колообігу біогенних елементів у землеробстві з активним їх балансом в агроекосистемі, у покращанні фізико – хімічних, аг-рохімічних і біологічних властивостей ґрунту, оптимізації умов живлення, зниженні негативних наслідків локального і глобаль-ного забруднення, створенні нових аграрних типів ландшафтів, покращанні хімічного складу продукції.

 

 

При роботі з добривами треба дотримуватись заходів особистої безпеки: працювати в рукавицях, масках, бо