Теорія і практика підготовки домашніх наставників в україні в другій половині ХІХ століття

Виявлено передумови, етапи і тенденції розвитку ідеї підготовки домашніх наставників у педагогічній думці минулого. Систематизовано теоретичні погляди зарубіжних та вітчизняних педагогів на значення і сутність підготовки домашніх наставників та узагальнено практику її організації.

Подальшого розвитку набули зміст і форми педагогічної просвіти домашніх наставників на сторінках педагогічної преси в досліджуваний період. 

Визначено перспективи та накреслено пріоритетні шляхи творчого використання прогресивних ідей минулого щодо підготовки домашніх наставників у нових соціально-економічних умовах.

У науковий обіг уперше введено нові і маловідомі архівні матеріали (124), які значно розширили й конкретизували науково-педагогічні уявлення щодо проблеми підготовки домашніх наставників в Україні в другій половині Х1Х століття.

Практичне значення здобутих результатів дослідження визначається тим, що одержані в ході наукового пошуку теоретичні положення щодо організації підготовки домашніх наставників, ідеї педагогів минулого, фактичний матеріал втілено в розробку автором спецсемінару „Підготовка домашніх наставників” (історико-педагогічний аспект) для магістрів факультетів дошкільного виховання та початкового навчання. 

Матеріали дисертації використовуються також під час читання лекцій з курсів “Педагогіка”, “Історія педагогіки”, “Методика виховної роботи”, проведення семінарських занять у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди (довідка від 24 травня 2005 р.) та Слов’янському державному педагогічному університеті (довідка від 13 червня 2005 р.).

Отримані в ході наукового пошуку теоретичні положення і висновки дослідження, фактичний історико-педагогічний матеріал можуть бути підґрунтям для подальших історико-педагогічних досліджень, сприятимуть збереженню й передачі історико-педагогічного досвіду в галузі домашньої освіти. Їх доцільно використовувати при розробці навчальних планів і програм підготовки педагогічних кадрів за спеціалізацією – домашній наставник, гувернер на факультетах дошкільного виховання та початкового навчання, а також у підготовці навчальних і навчально-методичних посібників та лекцій для слухачів закладів післядипломної освіти. Низку окреслених питань можна запропонувати як тематику для курсових і дипломних робіт у вищих педагогічних закладах 111-1V рівнів акредитації.

Достовірність результатів дослідження та його основних висновків забезпечується широким використанням історико-педагогічної літератури досліджуваного періоду, архівних документів та комплексним розглядом проблеми, системним аналізом теоретичного та емпіричного матеріалу, застосуванням системи наукових методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням. 

Апробація і впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати дослідження обговорювалися на науково-методичних конференціях: Міжнародна конференція „Освіта для майбутнього розвитку” (Київ, 2002 р.); „Козацькому роду нема переводу” (Харків, 2002 р.); Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячених спадщині К.Д.Ушинського (Одеса, 2003 р.); науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і молодих учених „Методологія сучасних наукових досліджень” ХНПУ імені Г.С.Сковороди (2001-2005 рр.). 

Основні результати дослідження відображені в 12 одноосібних наукових публікаціях, що відтворюють зміст дисертації; з них 7 надруковані у провідних наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,1 друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (337 найменувань), таблиць (3) і додатків (4). Загальний обсяг дослідження - 216 сторінок, основний зміст роботи становить 166 сторінок.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічну основу, методи педагогічного дослідження, висвітлено джерелознавчу базу; розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів дослідження; відображено достовірність здобутих результатів та їх апробацію.

У першому розділі “Аналіз ступеня дослідження проблеми підготовки домашніх наставників” доведено, що підготовка домашніх наставників є актуальною історико-педагогічною проблемою, схарактеризовано різні напрями наукового пошуку досліджуваної проблеми та ступінь їх наукової розробки.

До першого напряму відносимо наукові праці сучасних дослідників Т. Куликової, Н. Романюк, Є. Сарапулової, Л. Троїцької, С. Теплюк, Д. Федоренко, В. Чепурко та ін., в яких обґрунтовується необхідність підготовки домашніх наставників у сучасних умовах, розкриваються освітньо-виховні можливості таких навчальних дисциплін як державна та іноземні мови, українське православ’я, малюнок, різні техніки розпису, ритміка і спів, народно-музична і пісенна творчість українців, музичні інструменти, основи психології, педагогіки і медицини, норми народної етики і етикету тощо для отримання більш глибоких знань вихованцями в умовах домашньої освіти; визначаються складники, завдання, функції і зміст діяльності домашніх педагогів. Крім того, доводиться доцільність підготовки домашніх педагогів для роботи як з обдарованими дітьми, так і з дітьми-інвалідами, які потребують особливої уваги з боку педагогів.

Другий напрям складають дослідження історико-педагогічного спрямування. У наукових працях, переважно 90-х років ХХ століття, висвітлено шляхи відродження традиційного домашнього виховання та навчання, що віддавна практикувалися в Україні (М. Стельмахович, С. Сірополко, З. Нагачевська), підкреслено роль підготовки домашніх наставниць у жіночих гімназіях Х1Х століття: Києво-Фундуклеївської (Г. Александровський), Санкт-Петербурзької Олександрійської, Тверської Маріїнської, Московської жіночої класичної гімназії С.Н.Фішер та ін. (Н. Христофорова, О. Звєрєва, ); здійснено порівняльний аналіз специфіки дворянського виховання і навчання на прикладах творів художньої літератури (О.Бєлова).

Окремий напрям презентують праці історико-педагогічного спрямування - І. Важинського, Н. Дем'яненко, М. Євтуха, С. Золотухіної, О. Іонової, О. Кузнєцової, О. Попової, Л. Штефан та ін., в яких висвітлено шляхи, зміст, умови педагогічної підготовки майбутніх учителів. 

Однак проведений аналіз численних матеріалів засвідчив відсутність цілісного історико-педагогічне дослідження, предметом якого була б теорія і практика підготовки домашніх наставників у другій половині Х1Х ст. Це й