Теорія і практика підготовки домашніх наставників в україні в другій половині ХІХ століття

Таким чином, в процесі сучасного реформування освіти України акценти практичних і теоретичних завдань збігаються з багатогранністю навчальних систем минулого, серед яких чільне місце займала організація домашньої освіти та підготовка домашніх педагогів. Звернення до найкращих здобутків і поширення професійної підготовки домашніх наставників (гувернерів) сприятимуть розквіту освіти української держави.

Отже, проведений науковий пошук дозволив сформулювати такі висновки:

1.У дослідженні вперше узагальнено теорію та практику підготовки домашніх наставників, установлено, що проблема є актуальною й інтенсивна розробка її розпочалася з другої половини Х1Х століття вітчизняними педагогами, просвітителями та громадськими діячами. Доведено, що традиційно домашнє виховання та навчання практикувалося в Україні віддавна і має бути „дорогоцінним скарбом етнопедагогіки” (М.Стельмахович).

2. Виявлено, що розвиток ідеї підготовки домашніх наставників в Україні відбувався поетапно:

I етап ( початок Х1Х ст. - до 1834 р.) – зародження ідеї домашньої освіти, визнання домашньої освіти як ефективної індивідуальної форми навчання дітей, прийняття “Положення про домашніх наставників та учителів 1834 року”, що сприяло чіткій постановці завдань і визначенню форм підготовки домашніх наставників.

II етап (1834 р. – друга половина Х1Х ст.) – етап інтенсивного розвитку ідеї домашньої освіти. Саме в цей період склалась розгалужена система вищої і середньої педагогічної освіти, домашнім наставникам було надано статус державних службовців (безпосередня підпорядкованість Міністерству народної освіти з наданням відповідних прав, пільг та переваг в порівнянні з гувернерами), а також прийнято численні „Положення”, „Розпорядження” щодо організації підготовки і оцінки їхньої діяльності.

III етап (кінець Х1Х ст.) – етап поступового занепаду ідеї підготовки домашніх наставників, а після 1917 року – заборони елітарної домашньої навчально-виховної системи і як наслідок - підготовки фахівців у цій освітянській царині.

3. Систематизовано погляди зарубіжних і вітчизняних педагогів (Х.Алчевської, О.Водовозової, І.Гербарта, О.Духновича, В.Євтушевського, П.Каптєрева, М.Квінтіліана, М.Колоколової, П.Лесгафта, П.Литвинського, Дж.Локка, Л.Модзалевського, В.Одоєвського, І.Песталоцці, Ж.Руссо, Г.Сковороди, К.Ушинського та ін.) щодо мети, завдань і змісту підготовки домашніх наставників. Доведено, що педагогічна громадськість, усвідомлюючи роль та значення домашньої освіти, наполягала на необхідності надання психолого-педагогічних знань домашнім педагогам. Підкреслено, що, визнаючи підготовку вітчизняних домашніх наставників головною проблемою досліджуваного періоду, педагоги, просвітителі та керівництво Міністерства народної освіти підтримували відкриття навчальних закладів, які займались такою підготовкою, і, навпаки, засуджували та суворо регламентували діяльність іноземних гувернерів, які насаджували свої виховні ідеали, далекі від християнської моралі.

4. З’ясовано, що головною метою та завданнями підготовки домашніх наставників було забезпечення держави вітчизняними висококваліфікованими фахівцями в галузі домашньої освіти. 

Виявлено, що підготовка домашніх наставників здійснювалась у різних навчальних закладах (педагогічні інститути, жіночі педагогічні інститути, училища, учительські семінарії, спеціалізовані класи, педагогічні курси, духовні навчальні заклади тощо), різноманітними формами і методами (лекції, бесіди, екскурсії, концерти, виставки, театралізовані вистави, педагогічна практика, самоосвіта тощо), що забезпечувало оволодіння майбутніми домашніми наставниками системою теоретичних психолого-педагогічних знань, а також необхідними практичними уміннями та навичками.

5. Доведено, що педагогічна просвіта домашніх наставників виникла на сторінках педагогічної публіцистики другої половини Х1Х століття як проблемне питання в окремих публікаціях та послідовно у статтях науково-методичного характеру вона набрала силу актуальної педагогічної проблеми з реальними засобами і формами її вирішення. 

Установлено, що створення спеціалізованого журналу “Гувернантка”; опублікування на сторінках вітчизняної педагогічної преси статей, рефератів, повідомлень, перекладних матеріалів психолого-педагогічного і медичного характеру; відображення досвіду товариств допомоги домашнім наставникам та гувернерам, комітетів, батьківських гуртків, сприяли підвищенню педагогічної культури домашніх педагогів та отриманню певного досвіду і в разі потреби - конкретної допомоги.

6. Намічено шляхи творчого використання прогресивних ідей минулого щодо підготовки домашніх наставників та здійснено проекцію у сучасність: показано актуальність використання різних форм педагогічної просвіти домашніх наставників, цілеспрямованого висвітлення на сторінках педагогічної журналістики специфіки домашнього навчання, ролі наставника в реалізації завдань розумового, морального, естетичного розвитку дитини тощо.

Разом з тим дослідження не висвітлює всіх аспектів проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують аналіз закордонного досвіду підготовки домашніх наставників (гувернерів); розкриття педагогічною пресою шляхів удосконалення підготовки домашніх наставників і вчителів; визначення внеску видатних просвітників, громадських діячів конкретно-історичних періодів у теорію і практику формування професійно-педагогічної майстерності домашніх наставників тощо.

 

 

I. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Корх О.В. Проблема домашніх наставниць (історико-педагогічний аспект) // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 1999. - №9. - С.128-131.

2. Корх-Черба О.В. Просвіта домашніх наставниць з основ медико-фізіологічних знань (історико-педагогічний аспект) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2001. - №24. - С.24-29.

3. Корх-Черба О.В. Загальна характеристика “Положення про домашніх наставників та вчителів” (історико-педагогічний аспект) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник - Слов’янськ, 2001. - Вип.Х111. - С. 46-52.

4. Корх-Черба О.В. Журнал “Гувернантка” як джерело педагогічної просвіти домашніх наставників (історико-педагогічний аспект) // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2002. - Вип.9. -