Теорія і практика підготовки домашніх наставників в україні в другій половині ХІХ століття

На основі вивчення досвіду підготовки домашніх наставників, зокрема практики Києво-Фундуклеївської жіночої гімназії систематизовано форми і методи підготовки домашніх наставників, які існували на той час: лекції, бесіди, концерти, театралізовані вистави, педагогічна практика у притулках, сирітських будинках та молодших класах гімназій і прогімназій.

Аналіз та узагальнення досвіду підготовки домашніх наставників доводить, що характерним для неї були: індивідуалізація, диференціація – врахування вікових, індивідуальних особливостей вихованців; високий рівень освіти; використання лише індивідуальної форми організації навчальної діяльності; гуманізм - створення умов для формування кращих якостей і здібностей вихованців, добрі стосунки між домашнім наставником і вихованцем, основані на повазі, довірі, розумінні гідності особистості, відсутність фізичних покарань тощо; демократизм – відхід від сурової регламентації освітньої діяльності та авторитарного стилю виховання і навчання, залучення до спілкування, сприйняття особистості вихованця як індивіда.

Здійснений науковий пошук дозволив виявити динаміку розвитку ідеї підготовки домашніх наставників, яка пройшла шлях від визнання педагогічною громадськістю важливості домашньої освіти (початок Х1Х ст. – до 1834 р.), інтенсивного її розвитку, про що свідчить створення розгалуженої мережі закладів, в яких готували кваліфікованих домашніх наставників, приняття численних „Постанов”, „Розпоряджень”, що регламентували їхню діяльність (1834 р. – друга половина Х1Х ст.), до занепаду і навіть заборони підготовки домашніх наставників (після 1917 р.). 

У роботі висвітлено місце та роль педагогічної преси, як важливого органу просвіти домашніх наставників, вчителів та гувернерів з питань психолого-педагогічних та медико-фізіологічних знань. Різнобічність проблем, що піднімались на сторінках педагогічної преси, різноманітність авторів (іменитих і невідомих), характер публікацій (теоретичний і рекомендаційний), створення періодичних видань („Гувернантка”, „Журнал для батьків і наставників”, „Виховання і навчання”) - сприяли підвищенню педагогічної культури домашніх наставників. Інформація, що надавалась на сторінках вітчизняної преси досліджуваного періоду, відзначалась чіткою педагогічною спрямованістю; її зміст складали: теоретико-практичні знання суто педагогічного характеру (мета, завдання, фактори та умови здійснення морального, розумового, фізичного, естетичного виховання дітей в умовах родини); загальні відомості з педагогіки і психології як необхідної бази психолого-педагогічної просвіти домашніх наставників, що зумовлювало духовне зростання особистості, її розумовий і моральний розвиток; широке коло знань з анатомії і фізіології дитини, яке надавало домашнім наставникам можливість усвідомлювати сутність і взаємозв’язок фізичного, розумового та морального виховання дитини, орієнтувало їх на недоцільність перевантаження дітей.

Особливо підкреслювалося значення рольової гри у процесі розвитку дітей, бо саме в іграх виявляється моральний настрій дитини, її тілесне здоров'я, а також такі якості, як добродушність, щирість тощо. 

Виявлено, що до певних заслуг вітчизняної педагогічної преси в галузі педагогічної просвіти домашніх наставників слід віднести: залучення до співробітництва прогресивно мислячих педагогів, методистів, психологів, медиків, гігієністів, що дозволяло висвітлити з різних боків різноманітні актуальні та дискусійні проблеми домашньої освіти (навчання і виховання дітей в умовах сім’ї); а також прагнення систематизувати, глибоко розкрити надбання домашньої освіти досліджуваного періоду, критично оцінити накопичений досвід домашнього навчання в Україні.

У ході дослідження з’ясовано, що глибокі соціально-економічні зміни в різних сферах життєдіяльності сучасного суспільства зумовлюють звернення до досвіду організації підготовки домашніх педагогів з метою застосування кращих її надбань, підняття престижу і авторитету сімейних нянь, домашніх наставниць через широку й активну пропаганду значення їхньої праці.

На основі аналізу педагогічної літератури, наукових джерел та матеріалів мережі Internet установлено, що в Україні вже існують і продовжують з’являтися сучасні агентства та фірми, які займаються підготовкою домашніх наставників і гувернерів („Пелюстки троянди”, „Матіола”, „Афіна”, „Добрий ангел” тощо), переважно з короткочасним терміном навчання, що на наш погляд, знижує її рівень і якість. 

У ході дослідження виявлено також досвід організації підготовки домашніх наставників (гувернерів) в зарубіжних країнах. Проведене дослідження американців (Джефф Ілджін, Ріт Барто, Сара Мюрей та ін.) продемонструвало, що на сьогодні в США заявили про себе такі приватні бренди, як Sylvan Learning Centers, які надають послуги дошкільної підготовки дітей, а також Drama Kids, Computer Tots і Mad Science Group, що працюють зі школярами початкових класів. За визначеннями авторів, домашня освіта забезпечує кращу підготовку учнів в порівнянні зі шкільною, але відсутність спілкування з однолітками та недостатня фізична підготовленість вказують і на негативні її сторони. 

У дисертації доводиться, що в умовах реформування освіти необхідне творче використання набутого досвіду реалізації підготовки домашніх наставників, яке сприяє органічному поєднанню сучасності з історією і національними традиціями, а також збагаченню культури українського народу. 

У ході наукового пошуку встановлено, що педагогічні ідеї та практичний досвід підготовки домашніх наставників в Україні в другій половині Х1Х століття можуть бути творчо осмислені та реалізовані завдяки таким конкретним шляхам як: започаткування в педагогічних навчальних закладах підготовки фахівців за спеціальністю „домашній наставник”; створення законодавчої бази, яка б регламентувала їхню діяльність; широке висвітлення на сторінках сучасних періодичних видань проблеми підготовки домашніх наставників та розробка для їхньої успішної роботи методичних рекомендацій з визначенням методів, засобів, прийомів викладання окремих навчальних предметів тощо.

Особливої уваги в сучасній педагогічній теорії і практиці заслуговують питання цілісного підходу до розробки проблеми, яка відбиває специфіку мети, завдань і змісту підготовки домашніх наставників, тому в дисертаційному дослідженні з