+3 8(066) 185-39-18
fсписки) «, «справа №27 «о поиске мест захоронений жертв репресий в годі нарушений социалистической законости»« Служба безпеки України;
Достатньо інформаційними є документи й матеріали ЦК КП (б) У Центрального державного архіву громадських об’єднань України, зокрема діловодча документація. Ці документи дають змогу проаналізувати причини негативного ставлення керівних партійних органів та їх лідерів до наукової інтелігенції; дослідити ідеологічні чинники та складові політичних репресій; вивчити ідеологічне наповнення політичних судових процесів проти науковців; висвітлити ідеологічне вістря в боротьбі спеціальних каральних органів з науковою інтелігенцією; описати пропагандистську діяльність партійних органів з дезорієнтації громадської думки.
Наукова діяльність вітчизняних вчених на початку ХХІ ст. створила сприятливі умови для подальшого якісного та повноцінного розвитку історіографії в сучасних дослідженях масових політичних репресій. Історики та дослідники значно розширили коло наукових проблем, пов’язаних з репресіологією. Почали використовуватись більш жорсткі критерії та методи із опрацювання документальних матеріалів та залучення їх до наукового обігу, праці стали на багато ґрунтовнішими та соліднішими. Відбулись та активно проводяться й зараз захисти вітчизняними вченими дисертацій, присвячених ключовим питанням державного терору та масових політичних репресій міжвоєнного періоду в Україні. Стався певний прорив в розробці малодосліджених аспектів, з’явились поодинокі історіографічні праці, присвяченні безпосередньо різним проявам державному терору. Цій темі присвяченна дисертація В. Коцура «Соціальні зміни і політичні процеси в Україні 1920-30-х рр. : Історіографія», яку дослідник захистив в 1999 р., отримавши науковий ступінь доктора історичних наук. В цьому дослідженні найкращим чином підбиті підсумки з деяких важливих аспектів досліджуваної нами проблеми. Важливим постає історіографічний аналіз, на основі нових концептуальних підходів, літератури з проблем історії українського робітництва, селянства, інтелігенції, інших соціальних верств суспільства, а також вивчення дисертантом ролі комуністичної партії, рад, профспілок, комсомолу, інших громадських організацій, силових органів, зокрема, ЧН-НКВД у формуванні антидемократичного, репресивного ладу. Особливо цікавим видається розділ четвертий, присвячений вивченню історичної літератури про політичну систему радянського суспільства 1930-х рр. Важливе місце у вивченні репресивної сутності тоталітарного суспільства в Україні посідають, як зазначено в дисертації, дослідження С. Кульчицький, А. Матвєєв, В. Пащенко, О. Рубльова, М. Шитюк та ін. Ці дослідження на значному фактологічному матеріалі розкривають каральні акції органів ВУЧК, що обрушилися на вчених і наукову інтелігенцію, на ВУАН і суспільні та професійні організації інженерно-технічної та наукової інтелігенції. Підводячи підсумки історіографічного огляду літератури, автор робить висновок, що історія ДПУ, масові репресії другої половини 30-х рр. за його участю проти українського народу, вже стали предметом історичних та етнополітичних досліджень, але вивчені не в такій мірі, як того настійно потребують історична наука та соціальна практика. Більше того, історія ЧК-ГПУ-НКВД писалися або в білих, або в чорних кольорах залежно від кон’юнктури і суб’єктивного сприйняття та часу висвітлення подій автором. Картину змальовували здебільшого ті, хто був по різні боки громадянського протистояння, хто був штучно занесений до різних списків – «своїх» і «ворогів народу», а тому історичні події та їх діючі особи відображувались не об’єктивно. Джерельна база проблеми значно розширилась, збагатившись різними видами епістолярних та документальних джерел. З-поміж багатьох видів джерел мемуари зберігають за собою особливе значення, адже дозволяють поглянути на той період життя республіки очима 258 сучасників. В таких працях аналізуються певні складові джерелознавчого характеру, але окремі публікації лише накреслюють напрямки досліджень, вводять до наукового обігу відповідні архівні матеріали та особисті спогади репресованих громадян республіки. Окрім використання свідчень поодиноких свідків беззаконня, до праць залучаються й групові спогади. Характерним прикладом таких процесів є унікальна книга Г. Гордасевича, яка опублікована в 2002 р. у Львові. Це опис-спогади трагічної долі 115 українських жінок-політв’язнів комуністичних тюрем та таборів, дружин, сестер, матерів відомих в першій половині ХХ ст. активних учасників боротьби з тоталітарним режимом. Книга містить величезний документальний матеріал. В ній вказується, зокрема, на трагічну долю родичів репресованих громадських діячів – М. Петлюри та Ф. Петлюри, К. Грушевської та ін.. Позитивно рецензентами та істориками відзначена публікація в 2003 р. в Києві 2-х томника, присвяченого розстрілам соловецьких в’язнів з України в 1937-38 рр.. Особливо рідкісним видаються матеріали, що містяться в третьому розділі праці. Завдяки ним дослідники мають змогу дізнатись про «внутрішньотабірну «змову»« та проаналізувати документи з тюремних справ, а також матеріали оперативної розробки в’язнів. Але найбільша увага, традиційно, прикута не лише до опублікованих джерел. Великий інтерес становлять, власне, наукові праці, в яких вже чітко простежується концепція, думки авторів, робляться важливі та принципові висновки. Темп на початку ХХІ ст. задають численні міжнародні науково-теоретичні конференції з досліджуваної проблеми, на яких піднімаються актуальні питання, обговорюються шляхи та заходи подальшої розробки теми. Так, на нашу думку, ключовими є конференції з таких тем: «Політичні репресії на Поділлі в ХХ столітті» (Вінниця, 23-24 листопада 2001 р.) «Політичні репресії та голодомори на Вінниччині в ХХ столітті у контексті національної пам’яті» (Вінниця, 24 листопада 2005 р.) та багато інших. На засіданнях робочих секцій та в доповідях висвітлено питання терору голодом, демографічних втрат населення, форми, методи та наслідки політичних репресій карально-репресивної системи тоталітарного комуністичного режиму. Описано специфіку розгляду судами справ у період тоталітаризму у 1920-50-ті рр., репресивні заходи проти молоді в УСРР у період формування тоталітарного ладу 1920-36 рр., масові репресії проти науково-педагогічних кадрів в Україні періоду сталінщини.