Творчі завдання як засіб розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі

2. Розглянувши історію становлення питання розвитку креативних здібностей учнів нами було визначено, що проблема творчих здібностей у полі зору науковців, потрапила не так вже й давно десь років сто тому. В епоху Просвітництва стала можливою пряма полеміка між раціональними і містичним поясненням феномена творчих здібностей. Особлива увага до творчих здібностей з’явилась в часи науково-технічної революції, зокрема в перші роки розвитку космонавтики. Слід зазначити, що проблема творчих здібностей спочатку набула значного поширення в закордонній психології. Фактично до перших досліджень можна зарахувати вже роботи Ф. Гальтона та Л. Термен. Систематичне вивчення творчих здібностей розпочалося в 50-ті рр. ХХ ст. і було пов’язане з ім’ям Дж. Гілфорда, який запропонував психологам зосередити свою увагу на вивченні здатності до творчості. У більш пізніх дослідженнях, проведених у середині 70-х рр., Е. Торренс уточнив положення про творчі здібності і більш ретельно відібрав процедури її діагностики. У 2000 р. деякі дослідники (С. Максименко, В. Зайчук, В. Клименко, В. Соловієнко) виділили основні ознаками творчих здібностей. У 2008 році І. Гладиліна визначила принципи, на основі яких слід організовувати роботу щодо розвитку творчих здібностей учнів. Нині вже багато дослідників звертаються до цієї проблеми і ми бачимо, що у наш час триває процес визначення основних складових вказаних понять.

3. Окресливши види творчих завдань для розвитку креативностінами було виявлено, що у працях В. Андрієва, С. Новосьолова, В. Риндак, В. Грязєвої, В. Немкіна, Г. Терехової, А. Гіна ми можемо знайти осмислення та узагальнення сутності творчого завдання з педагогічної точки зору. Було б доцільно відзначити, що здатність вирішувати творчі завдання є основою розвитку креативності дітей шкільного віку, бо постійне використання їх у процесі навчання дасть змогу виявити індивідуальні здібності кожного і водночас забезпечити умови їх розвитку, а також діти створюють особистісні творчі продукти. Творчі завдання можуть бути направлені на розвиток творчого начала: самопізнання, взаємовідносин, реалізацію й удосконалення якостей творчої особистості; розвиток творчого мислення та здібностей; на рефлексію.

4. Проаналізувавши методику використання творчих завдань у навчально-виховному процесі нами було виявлено, що впровадженняі розробка педагогічних технологій в освітню практику для розвитку креативності особистості набуває в даний час особливу активність. Ми зʼясували, що одна з перших методик розвитку креативності дітей була розроблена Р. Крачфілдом. На його думку креативні здібності можливо розвинути лише в процесі рішення творчих завдань. Увагу заслуговує значно цікава програма розвитку креативності людини, заснована на п'яти принципах, яку розробив Е. Де Боно. Широку популярність у свій час одержала розвиваюча програма, розроблена Є. Яковлевою. Особливий інтерес представляє методика Д. Богоявленської, спрямована на розвиток та діагностику креативності дітей. У вітчизняній практиці популярність отримали спеціальні методи – «алгоритм рішення винахідливих завдань», розроблений Г. Альтштуллером, а також «гірлянди асоціацій» і стратегія семикратного пошуку, засновані Г. Бушем. Для вивчення рівня загального розумового розвитку учнів ми проаналізували методики, спрямовані на дослідження особливостей творчого мислення («Виключення понять», «Аналогії», «Узагальнення», враховувався критерій адекватності за методикою «Піктограми»). Для вивчення рівня креативності школярів ми розглянули тести невербальної креативності (методика «Домалюй фігуру», тест Торренса), а також враховували критерії оригінальності за методикою «Піктограми». Слід зазначити, що покращити творчі здібності школярів можна шляхом їх включення в активну креативно-розвивальну діяльність, яка передбачає розвиток мотивації творчості, пошук нестандартних рішень, створення умов для самовираження і творчого самовдосконалення.

Отже, аналіз творчих завдань як засобу розвитку креативних здібностей учнів дозволив дійти висновку про можливість використання позитивного досвіду зарубіжних та українських вчених для вдосконалення роботи з креативними дітьми під час навчально-виховного процесу. Проведене дослідження не претендує на вичерпне висвітлення питань творчих завдань як засобу розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі. Перспективи подальшої роботи ми вбачаємо у необхідності аналізі підтримки креативних дітей з обмеженими можливостями; у дослідженні підготовки вчителів для роботи з креативними учнями; у вивченні позашкільної освіти для креативних учнів.

 

 

Альтшуллер Г. С. Алгоритм изобретения. – М. : Моск. рабочий, 1973. – 296 с.

Альтштуллер Г. С. Творчествокакточная наука. – М., 1979.

Амонашвили Ш. А. Психологическиеосновыпедагогическогосотрудничества: Кн. для учителя. – К. : Освіта, 1991. -111 с.

Андреев В. И. педагогика: учебный курс для творческогосаморазвития. – 2-е изд. – Казань: центр инновационныхтехнологий, 2000. – 608 с.

Бабіч Т. Творчість у навчально-виховній діяльності. // Психолог. – №3. – 2011. – С. 20-22.

Барко В. І., Панок В. Г., Лазаревський С. В. Креативність