+3 8(066) 185-39-18
fпізнання книги: класифікація, систематизація, типологізація тощо.
Розглянемо особливості різних методів, що використовуються для типологічного пізнання книги.
Метод класифікації походить від логічної процедури поділу обсягу поняття, за допомогою якої виділяються види (або групи, класи) предметів, узагальнених у понятті. У такому значенні класифікацією можна вважати будь-яке розчленування множини предметів на підмножини, незалежно від природи множин і характеру ознак, що використовуються як підстава поділу. Класифікація, як правило, являє собою певну сукупність поділів. Звичайно підставами поділу в класифікації вибирають ознаки, істотні для обраних предметів. Якщо ознака класифікування відбиває найбільш суттєві властивості об’єкта класифікації, то така класифікація зветься природною, виявляє істотні схожості і відмінності між предметами і має пізнавальне значення. Але класифікації можуть бути і штучними, що враховують неістотні ознаки.
Систематизація як спосіб групування явищ повинна виявити взаємозв’язки та залежності між окремими підрозділами, показати їх місце в системі, що охоплює всі ці явища. Основою систематизації є виявлення системних властивостей і класифікація за ознаками, які свідчать про існування системи, що охоплює всі досліджувані явища.
Типологізація – це класифікація, побудована на застосуванні поняття “типа” як сукупності (стійкого сполучення) кількох ознак, що характеризують сутність речі або явища. Якщо підстава поділу в типологізації відбиває системні властивості, то така типологізація одночасно виконує завдання систематизації.
Отже, на наш погляд, між класифікацією, систематизацією та типологізацією як способами дослідження певних множин предметів або явищ, існують тісні взаємозв’язки. Всі вони є способами групування і розрізняються лише характером ознак, обраних як підстава поділу.
Разом з тим існують дещо інші тлумачення щодо співвідношення вказаних методів дослідження. Так, на думку О.А. Гречихіна, найбільш загальним терміном, що позначає будь-які дослідницькі процедури типології книги, має бути “систематизація”. Він вважає, що “систематизація – це діалектична єдність класифікації і типізації”. При цьому класифікація розуміється як “систематизація, побудована на поділу понять”, а типізація – як “операція об’єднання понять”. Групування, на його думку – це “окремий випадок типізації” [4].
Цей приклад показує, як складно буває досягти єдності в розумінні навіть способів типологічного дослідження. На наш погляд, найбільш загальним поняттям має бути “групування”, як будь-який поділ певної множини явищ на групи. Класифікація – це метод групування, у якому використовується операція поділу обсягу поняття. Систематизація – це метод групування, у якому досліджуються властивості окремих груп з метою встановлення відношень, зв’язків між ними і структури досліджуваної системи (множини явищ) у цілому. Типологізація – метод групування, у якому встановлюються певні типи як такі підрозділи, що відрізняються комплексом ознак. Усі перелічені процедури можуть використовуватися в типології книги.
Термін “типізація” використовувався деякими авторами в значенні, котре нами позначається як “типологія” [5]. І.Г. Моргенштерн пропонував визначити типізацію як процес розподілу творів або видань за заздалегідь визначеними підрозділами схеми типологічної класифікації [6]. О.А. Гречихін типізацією називає один із способів систематизації, побудований на з’єднанні понять і об’єктів, протилежний до класифікації, яка побудована на поділу понять і об’єктів [7]. На наш погляд, типізацією слід називати процес практичного впорядкування літературних творів і видань з метою досягнення ними встановлених теорією і практикою зразків (типів) творів або видань [8].
§ 1.3. Основні категорії книги
У процесі пізнання людина проходить складний шлях від чуттєвих даних до абстракції, від одиничного до загального. Для абстрактного мислення характерно утворення понять і категорій, за допомогою яких пізнається сутність явищ або процесів, узагальнюються їх істотні сторони й ознаки. Категоріями у філософії називають основні поняття, що відображають найбільш загальні і істотні властивості, сторони, відношення явищ дійсності та пізнання.
У типології книги до основних категорій належить, перш за все, саме поняття “книга”, що позначає головний об’єкт книгознавства в цілому. Визначенню книги (у такому розумінні) приділяється значна увага, але загальновизнаної дефініції до цього часу не знайдено.
На наш погляд, шлях до розв’язання цієї проблеми вказує соціально-комунікаційно-інформаційний підхід до документальної комунікації взагалі і до книжкової справи зокрема. З погляду місця в системі документальної комунікації книга – це документ опублікований, виданий або депонований, що надається в суспільне користування через книжкову торгівлю та бібліотеки [9]. “Книга” тут – абстрактна категорія, яка відображає сутність певного явища, а не його зовнішній вигляд чи матеріальну форму. Певну конкретизацію цієї категорії запропонував І.Г. Моргенштерн: “Книга – розмножений документ, призначений і підготовлений для передачі абстрактному читачу загального [спільного] знання у доступній його сприйманню знаковій формі” [10].
Визначення книги через поняття “документ” вказує на те, що книга володіє всіма суттєвими характерними рисами документа, його функціями і властивостями. Тому немає потреби у визначенні книги вказувати те, що характеризує документ взагалі.
Відмінності книги від інших документів обумовлені її місцем у соціальному комунікаційно-інформаційному процесі: книга – це документ похідний, що створюється як підсумок діяльності першого комунікаційного посередника між автором документа і споживачем інформації – книговидавничої або редакційно-видавничої справи – і потрапляє до споживача інформації завдяки діяльності другого комунікаційного посередника: системи книгорозповсюдження та книговикористання.
Разом з цією головною категорією для типології книги необхідні поняття (чи категорії), що відображають різні сторони книги: твір, твір друку, видання, література та інші. Вони відображають одну й ту ж реальність – книгу, але в