Типологія книги

різних відношеннях, різних аспектах, і тому є ніби окремими щабелями пізнання книги як об’єктивної реальності. Це – різні категорії книги.

Генетично початковою серед них є, мабуть, твір – результат (продукт) діяльності в будь-якому виді духовної творчості, що має самостійне значення і виражений в об’єктивній формі, яка дозволяє фіксувати його за допомогою певної знакової системи.

Твори, зафіксовані графічними знаками, можуть бути виражені різними “мовами”: вербальною, тобто словесною; або способом зображення (малюнки, фото і т. п.); або способом ідеограм, що дають синтетичне уявлення про предмети, явища, думки (карти, плани, схеми, діаграми, графіки і т. п.); або через умовні знаки – сигнали, які спрощено позначають поняття, уявлення, образи (ноти, формули і т. п.).

Твори можуть існувати також у формі, незафіксованій на матеріальному носії, який не змінюється з перебігом часу. Це, наприклад, вірш або пісня (в усному виконанні), танок або вистава і т. п. Це – твори, що не зафіксовані в документальній формі. Сучасні засоби запису інформації дозволяють зафіксувати їх звукове або візуальне відображення у формі аудіального чи аудіовізуального документа.

Існують також твори, виражені у речовій формі (тривимірного матеріального об’єкта): твори скульптури, архітектури, декоративно-ужиткового мистецтва; вироби матеріального виробництва. Вони також можуть бути відображені засобами запису інформації у документальній формі. З іншого боку, самі документи (або книги) є творами людських рук і думки як речові вироби, спеціально призначені для передавання інформації у суспільстві.

Літературний твір – це різновид творів, який відрізняється словесним способом вираження. Літературний твір може існувати в думці автора, у його пам’яті, але така форма існування є суб’єктивною, недоступною для сприйняття іншими людьми. Об’єктивну форму літературний твір набуває в тому випадку, коли він потрапляє у систему суспільної комунікації через усне виконання або письмове фіксування. В усному виконанні словесний твір ще не має літературної форми, бо “літера” (від латинського lit(t)era) – це графічний знак для передачі на письмі звука (фонеми) як частини слова. Літературний твір стає таким саме у письмовій формі. Літературний (словесний) твір може належати до будь-якого виду творчості: наукової, художньої, публіцистичної і т. д. Літературний твір (або “твір літератури”) – це не обов’язково “твір художньої літератури”, або “красного письменства”, “белетристики”; це просто літературний (текстовий або вербальний) документ.

Наступна категорія книги – “література” – трактується як сукупність літературних (словесних) творів, що мають не вузько-особисте, а суспільне значення [11]. Існує також інше, вузьке значення слова “література”, що дорівнюється поняттю “художня література”, але для книгознавства воно не є характерним. У книгознавстві літературою може бути названа будь-яка сукупність літературних творів, що мають спільний зміст або цільове та читацьке призначення: “природничонаукова література”, “довідкова література”, “дитяча література” і т.п.. Крім того, іноді літературою називають сукупність нелітературних творів, виражених графічними знаками. Наприклад: “нотна література”. Останній вираз можна вважати жаргонним, неточним використанням терміна “література”.

Щільно пов’язане з поняттям “літературний твір” поняття “твір писемності”. Іноді останнє використовують як синонім першого. Але в ньому є певний відтінок, що дозволяє розуміти його ще як літературний твір, виконаний лише рукописним способом. З іншого боку, поняття “писемність” охоплює не тільки словесні (літературні) твори, але й образотворчі (малюнки, мініатюри і т.п.), і нотні, і картографічні. Тоді “писемний твір” (або “твір писемності”) – це не тільки літературний (словесний) твір у рукописній формі, але й будь-який рукописний твір, виражений графічними знаками.

Дуже поширеним у книгознавстві є поняття “твір друку”. На перший погляд, у ньому відображено тільки те, що він позначає твір, виконаний способом друку. “Друк” як спосіб виготовлення документів – це використання певного пристрою для одержання багатьох однакових відбитків з однієї форми. Але способом друку можна одержати найрізноманітніші вироби, а не тільки документи. Наприклад: тканини, шпалери, паперові гроші і т. д. Навіть продукція поліграфічної промисловості складається з двох груп: видань і акцидентної продукції, або акциденції. Акциденція – це поліграфічне відтворення бланків, анкет, запрошень, об’яв, афіш, конвертів і т.п. друкарських виробів. Твори друку у книгознавчому значенні цієї категорії – це ті твори, що відтворилися у виданні, або ввійшли до його складу.

Для того, щоб усунути полісемію терміна “твір друку”, пропонується будь-який виріб поліграфічного виробництва називати “поліграфічним виробом”, їх сукупність – “поліграфічною продукцією”, а твори, що увійшли у видання – творами друку, друкованою продукцією.

Категорія “видання” – одна з основних у сучасній книжковій справі. ДСТУ 3017–95 “Видання. Основні види. Терміни та визначення” визначає видання як “документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання” [12]. У такому визначенні не вказано точно на спосіб виробництва документа, тому виданнями можна вважати не тільки твори друку, але й платівки, магнітофонні стрічки, фотоплівки, слайди, аудіо- та відеокасети, дискети тощо при відповідному їх опрацюванні та оформленні.

Разом з тим друкування залишається головним способом виготовлення видань. Тому поняття “видання” частіше за все використовують по відношенню до друкованих (поліграфічних) видань, визначаючи його таким чином: “друкований виріб, що призначений для розповсюдження вміщеної в ньому інформації, пройшов редакційно-видавниче оброблення, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості”