Типологія книги

[13].

Отже, друковані видання – це спосіб існування творів друку. Але ці поняття не зовсім збігаються, тому що одне видання може або дорівнюватися одному твору друку, або може містити кілька творів друку. Крім того, існують інші значення понять “твір друку” і “видання”, що згадувалися вище, і кожне з них примушує по-іншому вирішувати проблему співвідношення понять “твір друку” і “видання”.

Сукупність видань називають “видавничою продукцією”, яку можна розглядати як сукупний результат діяльності видавництва або видавництв, видавничої справи в цілому.

Типологія книги повинна розробити класифікації різних категорій книги: творів літератури, творів друку, видань та ін. Жодна з цих категорій не збігається з іншою або з головною категорією “книги” повністю і потребує окремого розгляду. На схемах 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 пропонуються варіанти розгляду співвідношень між окремими категоріями: “літературні твори” і “твори писемності”, “література” і “твори друку”, “література” і “видання”, “видання” і “друковані видання”. Запропоновану характеристику обсягу кожного з перелічених понять слід враховувати в типологічних дослідженнях книги. У цілому типологічна класифікація книги, на наш погляд, неможлива без попереднього розгляду кожної з перелічених категорій.

§ 1.4. Основні категорії типологічного пізнання книги

У процесі типологічного пізнання книги (або її окремих категорій) використовуються згадувані вище методи класифікації, систематизації, типологізації. При цьому створюються класифікаційні схеми, типологічні моделі та характеристики, в яких використовуються різні поняття щодо позначення типологічних категорій, які відповідають певному способу типологічного групування.

Видами можна називати будь-який підрозділ класифікації, тому що між сукупністю класифікованих явищ і певним підрозділом існують родо-видові відношення. Ці підрозділи можна також називати класами, тому що вони є результатом класифікування.

Поняття “тип” є основою для типологізації, що охарактеризована вище. Типи відрізняються один від одного не однією ознакою, а їх певною сукупністю.

Поняття “жанр” не є точно визначеним. У типології книги його доцільно застосовувати для позначення таких видів документів (або творів), що відрізняються один від одного внутрішньою формою. Поняття “внутрішня форма” охоплює комплекс ознак, серед яких найбільш помітними є: обсяг документа, ступінь складності його структури, стиль викладу матеріалу. У свою чергу, ці ознаки залежать від певного цільового та читацького призначення твору, але виявити його не завжди просто, якщо автор не зробив відповідного позначення.

Деякі автори типологічних досліджень книги прагнуть скласти ієрархічну класифікацію, де різні поділи (на класи, види, типи тощо) мають бути підпорядковані один одному. Не заперечуючи можливість таких класифікацій, все ж таки звернемо увагу на їх штучність, бо ще ніхто не довів, який поділ має бути вищим, а який нижчим. Зокрема, категорія “типу” використовується певною частиною авторів як найвища класифікаційна категорія, якій підпорядковуються роди, види, різновиди і т. д.; інші автори вважають цю категорію рівною до таких як “рід”, “клас”, “вид”; інші типом вважають найнижчу класифікаційну категорію, що дорівнюється певному конкретному виданню у всій його різноманітності.

Класифікації категорій книги (творів літератури, видань тощо), що застосовуються в типології книги, назвемо типологічними класифікаціями, на відміну від семантичних класифікацій, тобто класифікацій за змістом, темою, галузевою приналежністю певного твору чи видання. Типологічні класифікації можуть розроблятися і використовуватися окремо від семантичних або можуть складати окремий, додатковий напрямок, що доповнює семантичну класифікацію. Наприклад, у відомих семантичних класифікаціях – УДК, ББК та ін. – існують типологічні підрозділи (наприклад: “довідники”, “навчальні посібники” тощо) в розділах, що виділяються за змістом, а також існують спеціальні додаткові “Таблиці типових ділень”, у яких один із напрямків пов’язаний з визначенням жанрів творів або видів чи типів видань.

§ 1.5. Принципи типології книги

Принципами називають керівні ідеї, основні правила поведінки в процесі певної діяльності. Про необхідність установлення принципів типології книги як умови її успішної розробки першим написав Ісаак Григорович Моргенштерн [14]. На його думку, потрібно виділити чотири принципи типології книги.

Перший – соціальна детермінованість пропонованих схем класифікації. Враховуючи соціальний і конкретно-історичний характер книги, треба встановлювати хронологічні межі типологічного дослідження. Поняття “сучасна книга”, на думку І.Г. Моргенштерна, слід обмежити книжковим потоком у межах одного року. Вивчаючи типологічні підрозділи, слід виявляти причини соціального характеру, що вплинули на їх розвиток, суспільні потреби в певних видах, типах і формах організації інформації.

Другий принцип – логічна обгрунтованість пропонованих схем. Слід додержуватися певних правил логіки, зокрема до поділу обсягу поняття, до класифікації (єдина підстава поділу і т. д.).

Третій принцип – відповідність пропонованих схем потребам всіх галузей книжкової справи. Треба більше уваги приділяти розробці універсальної (загальної) типології книги, яка б враховувала типологічні характеристики книги, що цікавлять фахівців різних галузей книжкової справи: редакційно-видавничої, книготорговельної, бібліотечної, бібліографічної та ін. Галузеві типологічні класифікації повинні враховувати певні загальні типологічні схеми, деталізувати їх або доповнювати, але не суперечити їм.

Четвертий принцип – відображення в схемах головних, суттєвих елементів книги. Треба визначити, що є для книги головним і суттєвим, а що – випадковим і несуттєвим, притаманним лише окремим явищам. Останні особливості необов’язково враховувати в типологічних схемах.

Запропонований перелік принципів розширив О.А. Гречихін. На його думку, серед принципів типології книги мають бути принципи комунікативності і діяльності [15]. Перший з них означає необхідність розгляду книги як засобу