Типологія книги

justify;">Типи літератури можна визначати за різними ознаками, створюючи паралельну фасетну класифікацію, де різні ознаки не залежать одна від одної і, відповідно, різні напрямки класифікації не підпорядковуються один одному (див. таблицю 2.1. “Типи літератури”).

За віковою ознакою розрізняють літературу для дорослих і дитячу літературу. Точних вікових меж між ними немає. Іноді трапляється так, що твір, написаний для дорослого читача, стає обов’язковою частиною асортименту дитячого читання (напр., “Пригоди Гулівера” Дж. Свіфта) і навпаки (напр., “Аліса в країні чудес” Л. Керрола).

За мовною ознакою літературні твори можуть бути оригінальними (якщо вони видані тією мовою, якою їх написав автор) або перекладними (тобто переклад оригінального твору іншою мовою). Терміни “оригінальний твір” і “оригінальна література” не пов’язані з класифікацією документів на оригінали і копії, де “оригінал” – це документ, з якого знімають копії; тут використовується інша ознака: мова, якою твір написаний автором і якою він надрукований у виданні.

§ 2.3. Типи літератури за соціальним призначенням

Головна ознака, за якою визначають основні типи літератури – соціальне призначення. “Соціальне призначення літератури” – це комплексний критерій типологічної класифікації літератури. Він об’єднує і враховує різні конкретні ознаки. Класоутворюючою ознакою тут є відповідність типа літератури певній формі суспільної свідомості: політиці, праву, науці, мистецтву, релігії. Кожний тип літератури, згідно з цією залежністю, відбиває особливості певної форми суспільної свідомості. Але, крім того, кожний тип літератури має певне цільове та читацьке призначення, свої особливості у способі відтворення дійсності, особливості внутрішньої форми викладу матеріалу, певні галузі застосування. Інколи одна форма суспільної свідомості відображується в декількох типах літератури (як, наприклад, наука). Можливо також, що певна форма суспільної свідомості не відображується в одному особливому типі літератури, а знаходить відбиття в кількох неспецифічних типах літератури; наприклад, мораль – у художній літературі, літургійній і публіцистичний тощо.

Отже, критерій “соціального призначення” не є чітко визначеним і однозначним. При його застосуванні враховуються різноманітні ознаки і результати емпіричного поділу літератури на типи, які відрізняються один від одного за комплексним критерієм. Визначення основних типів літератури залишається дискусійним питанням типології книги.

Пропонується такий перелік основних типів літератури:

1)політичні першоджерела;

2)правові першоджерела;

3)науково-дослідна література;

4)науково-популярна література;

5)виробнича література;

6)навчальна література;

7)довідкова література;

8)рекламна література;

9)публіцистична література;

10)художня література;

11)мемуарна література;

12)літургійна література;

13)науково-інформаційна література;

14)масово-інформаційна література.

Деякі з названих основних типів літератури досліджені дуже добре. Особливо це стосується типів літератури, в яких відбивається наукова свідомість (від науково-дослідної літератури до довідкової). Особливості художньої літератури розкривалися більше у філологічних дослідженнях, ніж у книгознавчих. Мемуарна література вивчалася з погляду істориків; публіцистична і масово-інформаційна – з погляду завдань журналістики. Науково-інформаційна література як тип літературних творів вивчалася дуже мало; більше звертали увагу на особливості “інформаційних видань”. Літургійна (богослужбова) література в книгознавчих типологічних дослідженнях майже не висвітлювалася, хоча в історії книги цей тип літератури посідає важливе місце.

§ 2.4. Жанри літературних творів

Жанр літературного твору (тобто текстового документа) визначається за комплексом ознак, які характеризують, головним чином, внутрішню форму документа: його структуру, стиль викладу матеріалу, обсяг документа тощо. Але всі ці ознаки підпорядковані цільовому та читацькому призначенню документа. Від нього залежить визначення основного типу літератури, до якого належить даний твір. Диференціація на жанри відбувається всередині того чи іншого основного типу літератури.

Існують такі жанри, що точно належать до певного типу літератури (наприклад, дисертація – до науково-дослідної літератури; енциклопедія – до довідкової і т. д.). Проте поряд з ними існують такі жанри, що належать одночасно до кількох типів літератури (наприклад, навчальний довідник – до довідкової і навчальної, путівник – до довідкової і рекламної тощо).

Деякі жанри літературних творів, що виникли в межах певного типу літератури, поширюються і в інших типах. Наприклад, монографія виникла як жанр науково-дослідної літератури, але пізніше почали створювати і науково-популярні монографії, і виробничо-практичні. Характерні риси жанру монографії в них зберігаються, але набувають дещо іншого спрямування.

Перелік жанрів того чи іншого типу літератури не можна вважати точно визначеним і завершеним. Деякі жанри досліджені і відомі більше, деякі – менше. Існують наукові дослідження, присвячені окремим жанрам (наприклад, науковій монографії), в той час як у деяких типах літератури невизначений точно навіть перелік головних жанрів (наприклад, у виробничій літературі, рекламній тощо). 

Із жанрів науково-інформаційної літератури вивчалися, головним чином, окремі видання; із жанрів масово-інформаційної літератури – навпаки, публікації на сторінках періодичних видань, переважно – газет.

Більш глибоко жанри літератури доцільно розглядати окремо у кожному типі літератури. Пропонується перелік жанрів у вигляді таблиці 2.2 “Жанри літературних документів”.

Таблиця 2.1.

Типи літератури

Ознака класифікуванняТип літератури

1. за віковою ознакою

1.1. література для дорослих

1.2. дитяча література

2. за мовною ознакою

2.1. оригінальна література

2.2. перекладна література

3. за соціальним призначенням

3.1. політичні першоджерела

3.2. правові першоджерела

3.3. науково-дослідна література

3.4. науково-популярна література

3.5. виробнича література

3.6. навчальна література

3.7. довідкова література