Типологія книги

цільовим призначенням.

1-й вид – “офіційне видання” – це “видання матеріалів інформаційного, нормативного чи директивного характеру, що публікується від імені державних органів, відомств, установ чи громадських організацій”. Як бачимо, у визначенні вказано не тільки на цільове призначення (“нормативне, директивне”), але й на особливості авторської ознаки. Вислів “інформаційного характеру” важко зрозуміти без додаткових пояснень.

Деякі роз’яснення щодо розуміння поняття “офіційне видання” дає коментар до ГОСТу 7.60-90: “Офіційне видання покликане вводити в дію норми та вимоги, що встановлюються в сфері громадського життя. Його треба відрізняти від нормативних виробничо-практичних видань, які встановлюють норми в сфері виробництва або практичної діяльності, а також від масово-політичних видань, які розповсюджують ті чи інші офіційні документи з пропагандистською метою” [8].

До “нормативних виробничо-практичних видань” дається пояснення, що вони разом з “офіційними виданнями” можуть об’єднуватися в клас “нормативних видань”, які мають “однакове цільове призначення – регулювання відносин, але різні сфери дії”.

Офіційні видання поділяються на підвиди за ступенем нормативності: нормативно-правові видання (закони, постанови, резолюції, устави, розпорядження відомств та громадських організацій і т.п.); нормативно-інструктивні видання (накази, інструкції, правила, положення і т.п.); нормативно-методичні видання (методичні вказівки, методичні посібники, пам’ятки та ін.) [9]. Але всі ці пояснення залишаються невідомими користувачу ДСТУ 3017–95.

У цьому стандарті відсутнє також ще одне пояснення: що офіційним виданням не слід називати будь-яке (не нормативне) видання, що виходить від імені уряду, відомства чи громадської організації та має гриф цієї організації. Такі видання можуть бути за цільовим призначенням не тільки офіційними, але й науковими, навчальними, довідковими, виробничо-практичними. Для позначення їх авторсько-видавничої приналежності можна використовувати терміни : “відомче видання”, “урядове видання”, “фірмове видання” і т.п. [10].

2-й вид – “наукове видання” – це “видання результатів теоретичних і (чи) експериментальних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам’яток культури, історичних документів та літературних текстів”. З цього визначення зникло саме цільове призначення: що це видання призначене для фахівців і для наукової роботи. Пояснення таке: наукові видання можуть використовуватися не тільки “для наукової роботи”, але й у викладацькій діяльності, при підготовці науково-популярних творів і т. д. [11]. Але така стандартизована дефініція не вказує на відмінності наукового видання від науково-популярного чи навчального, виробничого, довідкового, тому вона ще потребує уточнення.

Поняття “наукове видання” охоплює не тільки видання науково-дослідних творів, але й публікації різноманітних історичних документів або текстів художньої літератури, які відрізняються лише науковою підготовкою до опублікування і призначеністю для наукових досліджень. Як підсумок, поняття “наукове видання” не є рівнозначним поняттю “твір науково-дослідної літератури”. 

У коментарі до ГОСТ 7.60-90 пропонується розрізняти серед наукових видань дві групи : 1) науково-дослідні видання (що містять відповідні твори); 2) джерелознавчі видання, або “документальні наукові видання”, які містять пам’ятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне оброблення, мають коментарі, вступні статті, допоміжні покажчики та інші елементи науково-довідкового апарату видання. В останньому терміні – “документальне наукове видання” – використовується поняття “документ” у значенні Документ V [12]. Але коли головний термін – “видання” – визначається як документ, такий прикметник не має сенсу. Мабуть, треба було використати термін “джерелознавче видання” і все ж таки навести обидва різновиди наукових видань окремо.

3-й вид – науково-популярне видання – це “видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних досліджень в галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям”. Від попереднього (тобто “наукового”) видання ця дефініція відрізняється тільки вказівкою на читацьке призначення – “читачам-нефахівцям” – та на доступність викладу матеріалу. Вважається, що сам термін “науково-популярне видання” вже вказує на особливості цього виду видань, тому що він “достатньо мотивований” [13].

Науково-популярні видання мають підвиди, що розрізняються читацькою адресою і відповідним цільовим призначенням: просвітницькі видання (мета – розширення кругозору масового читача); призначені для фахівців суміжних наукових дисциплін (щоб познайомити з підсумками досліджень, способами розв’язання актуальних наукових проблем); призначені для практичних працівників (щоб довести інформацію про нові досягнення науки з метою використання в практичній діяльності).

4-й вид – виробничо-практичне видання – це “видання відомостей з технології, техніки й організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, призначене фахівцям певного профілю та відповідної кваліфікації”. Різновиди є такі : видання для професійного вдосконалення спеціалістів (практичний посібник, порадник, виробничо-практична монографія) і видання для обміну передовим досвідом (про прогресивні технології, обладнання та методи праці).

У ДСТУ 3017–95 перелічуються ще такі види видань, яких не було в ГОСТі 7.60-90: 5-й – науково-виробниче видання – “видання відомостей про результати теоретичних та (чи) експериментальних досліджень, а також конкретних рекомендацій щодо їх впровадження у практику”; 6-й – виробничо-практичне видання для аматорів – “видання відомостей з технології, техніки та організації виробництва, окремих його галузей, а також інших сфер суспільної практики, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям”.Вочевидь, це такі види, що є ніби перехідними від наукового до виробничо-практичного чи від виробничо-практичного до науково-популярного.

7-й вид – нормативне виробничо-практичне видання – це “видання норм, правил і вимог з конкретних сфер виробничо-практичної діяльності”. Як вже згадувалося, його можна розглядати як різновид нормативних видань поряд з офіційними виданнями. З іншого боку, його можна вважати різновидом виробничо-практичних видань, тому що практичні працівники, сфера