Типологія книги

сукупність томів, об’єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням”; однотомне видання (однотомник) – “неперіодичне видання, випущене в одному томі”; багатотомне видання (багатотомник) – “неперіодичне видання, що складається з двох чи більше нумерованих томів і становить єдине ціле за змістом і оформленням”; зібрання творів – “однотомне чи багатотомне видання творів одного або декількох авторів, що дає уявлення про його (їхню) творчість у цілому”; вибрані твори – “однотомне чи багатотомне видання, що містить частину найзначніших відібраних за певними засадами творів одного чи декількох авторів”.

Навіть із дефініцій можна побачити, що перелічені види не однопорядкові, тобто виділяються за різними ознаками. Наприклад, серія може складатися з однотомних або багатотомних видань; так само і зібрання творів, і вибрані твори. Мабуть, слід було розділити цей фасет класифікації на декілька. В одному були б представлені: видання окремого твору, збірник, зібрання творів, вибрані твори. У такому разі всі види видань тут виділялися б за особливостями відбору творів для видання і відповідною структурою видання, його видавничою підготовкою. Однотомне та багатотомне видання – це інший класифікаційний фасет, пов’язаний із особливостями поліграфічного виконання видання. Окремим фасетом можна було б виділити види неперіодичних видань за наявністю зв’язків з іншими виданнями: окреме видання, серійне видання (частина серії), неперіодична серія (сукупність серійних видань) (див. таблицю 3.2).

Безпосередньо класифікації неперіодичних видань присвячений фасет (і розділ у стандарті) “Види неперіодичних видань за інформаційними ознаками”. Знову таки важко зрозуміти, що це за критерій класифікування – “за інформаційними ознаками”. У ГОСТі 7.60-90 відповідний фасет виділявся “за характером інформації”; так само він називався і у проекті державного стандарту України під час його обговорення. Безумовно, і це формулювання не є чітко визначеним, але все ж таки більш зрозумілим. У коментарі до ГОСТу 7.60-90 пояснювалося, що за класифікаційну ознаку тут використано “характер твору, поданого у виданні”, або “стійку змістовно-формальну єдність комплексу типологічних ознак” [15].

На наш погляд, цей комплекс ознак складається із належності твору до певного типу та жанру літератури. Коли видання складається з одного твору чи із сукупності однотипних творів, є можливість однозначно позначити цей вид видання.

Отже, перелік видів видань у даному фасеті багато в чому збігається з переліком жанрів творів усередині типів літератури. У перелік видів видань не входять ті жанри, що не можуть бути видані як окреме видання. 

Крім того, у стандарті відображені не всі існуючі у вигляді окремих видань жанри творів і навіть не всі типи літератури. Тому при використанні стандарту з метою визначення виду видання за цією ознакою може трапитися так, що відповідного виду у стандарті немає. Отже, деякі видання неможливо класифікувати за цією ознакою.

У ДСТУ 3017–95 визначено 45 видів видань у зазначеному фасеті, без поділу їх на певні групи. Ми зробили спробу поділити цей фасет на групи видань відповідно до типів літератури, до яких вони належать (див. таблицю 3.2, фасет 5). При цьому виявилося, що деякі види видань належать одночасно до двох типів літератури; деякі типи літератури взагалі відсутні в таблиці (наприклад, науково-популярна) ; а в деяких типах літератури представлені не всі можливі види видань (наприклад, у літературно-художніх виданнях). Якщо ставити за мету наближення стандарту до наукових вимог щодо класифікування, то в майбутньому перегляді стандарту треба врахувати ці зауваження. А поки що для бібліотекарів, бібліографів і всіх фахівців, що працюють з виданнями, треба знати, що не кожне видання можна класифікувати “за інформаційними ознаками” (або “характером інформації”), використовуючи ДСТУ 3017–95.

§ 3.3. Види періодичних і продовжуваних видань

Періодичні та продовжувані видання, так само як і неперіодичні, можна класифікувати за всіма ознаками, що стосуються будь-яких видань. Крім того, ДСТУ 3017–95 має окремий розділ, де визначаються види періодичних та продовжуваних видань.

Серед термінів, що позначають види періодичних і продовжуваних видань, є кілька головних: газета, журнал, бюлетень, календар. Вони відбивають найбільш суттєві, характерні риси цих видань: цільове призначення; особливості матеріалів, що публікуються у виданні; матеріальну конструкцію та структуру видання; його обсяг. Усі ці риси враховуються в комплексі; вони визначають внутрішню форму видання, а також особливості його поліграфічного виконання. Цей напрям класифікування періодичних і продовжуваних видань іноді називають визначенням жанрів видань. Такий “жанр” або вид періодичного чи продовжуваного видання встановлюється вже при його реєстрації, коли одержують дозвіл на видання. 

Газета – це “газетне видання” за матеріальною конструкцією, тобто видання у вигляді одного чи декількох аркушів установленого формату, що виходить через певні короткі проміжки часу і містить оперативну інформацію з актуальних питань громадсько-політичного життя. В основному в газеті публікують літературні твори: правові та політичні першоджерела, публіцистичні, масово-інформаційні, рекламні, науково-популярні, літературно-художні тощо, а також фотографії, малюнки та інші образотворчі матеріали.

Як види газет розрізняють: громадсько-політичну газету – “яка систематично висвітлює питання внутрішньої і зовнішньої політики держави та міжнародного життя” і яка розрахована на широке коло читачів; спеціалізовану газету – ”яка систематично висвітлює окремі проблеми громадського життя, науки, техніки, культури та інших галузей діяльності і призначена певним категоріям читачів”; “спеціальний газетний випуск” – “видання, підготовлене з якоїсь нагоди”, “що виходить протягом обмеженого часу”.

Спеціалізовані