Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

 

 

Від перших років незалежності в основі державної політики України, що визначала напрям перебудови її економічної системи, було уявлення про неефективну діяльність виробничих підприємств. Вважалося, що підприємства знаходилися під тягарем адміністративно-командної системи і їхні можливості залишилися нереалізованими. Панувала думка, що створення належного макроекономічного середовища – достатня умова для "самоперебудови" підприємств із неповоротких і неефективних економічних господарських одиниць періоду централізованого управління економікою, орієнтованих переважно на виконання заданих ззовні планів, у мобільні й ефективні ринкові інститути, здатні сприймати організаційні й технологічні інновації, зорієнтовані на задоволення потреб та побажань споживачів.

Тим часом структура наявних підприємств і далі занепадала. До багатьох мікроекономічних проблем минулого (застарілі технології та слабкий попит на інновації, зношеність обладнання, низька трудова й контрактна дисципліна) долучилися нові – зниження якості, комплексності й раціональності управління: пріоритетність короткотермінових цілей на шкоду стратегічному розвитку і, як наслідок, гальмування відтворювальних процесів на підприємствах, втрата кваліфікації кадрів тощо.

Однією з важливих проблем, розв'язання яких необхідно для визначення ефективності розвитку підприємств, їх збалансованості, є вдосконалення методів та механізмів управління фінансовими ресурсами підприємства. В Україні за роки незалежності чимало зроблено щодо вирішення цієї проблеми. Створена мережа інституційних структур з обслуговування руху фінансових ресурсів, зокрема, органи податкової адміністрації, банківська мережа, органи Державного казначейства тощо [56].

Слід зазначити, що проблема вдосконалення методів управління процесами формування і використання фінансових ресурсів на підприємстві постійно перебуває у центрі уваги вітчизняної економічної науки [46]. 

Рішенням цієї проблеми є побудова структурно-функціональної моделі на підприємстві (IDEF0 – модель).

Метою даної роботи є розробка методичного підходу до визначення вдосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства з використанням структурно-функціональної моделі, яка дозволяє як нормалізувати послідовність системи розрахунків, так і спостерігати за допоміжними результатами [10].

IDEF0 – методологія й стандарт функціонального моделювання, при тому за допомогою графічного зображення, вивчаєма система представлена у вигляді набору функціональних блоків, які пов'язані між собою. Як правило, моделювання засобами IDEF0 є першим етапом вивчення будь-якої системи. 

Позитивними характеристиками структурно-функціональної моделі є можливість враховувати всі часткові показники, які характеризують окремі напрямки фінансової діяльності, наочно ілюструвати порядок дій при визначенні інтегральної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання. 

Особливостями стандарту IDEF0 є те, що він дозволяє подати алгоритм аналізу у вигляді діаграми, наглядно представити порядок формування інтегральної оцінки фінансового стану підприємства. Реалізація цього стандарту здійснюється у такий спосіб.

На першому етапі процес моделювання починається з побудови основного функціонального блоку (рис. 3.1). На контекстній діаграмі по центру знаходиться блок головної задачі "Удосконалити процес управління фінансовими ресурсами". З усіх боків до головного блоку надходять інтерфейсні дуги, які визначають:

-вхідну інформацію, необхідну для удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами підприємства (в нашому випадку – "Звітність");

-порядок проведення розрахунків фінансовим аналітиком; 

-особу, під управлінням якої проводиться робота з удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами;

-форму вихідного документу.

Тобто результатом нашого моделювання є рекомендації з удосконалення процесу управління фінансовими ресурсами.

На першому етапі підприємство формує свою генеральну мету, яка необхідна для визначення стратегії й тактики управління фінансовими ресурсами. Разом з тим стратегія управління фінансовими ресурсами того або іншого суб'єкта господарювання багато в чому визначається вибором конкретної стратегії управління підприємства в цілому.

Тактика управління фінансами спрямована на досягнення поставленої мети в конкретних умовах. У рамках поточної діяльності вирішуються завдання зниження витрат, стимулювання підприємницької ініціативи, зростанню продуктивності праці, раціоналізації витрат виробництва й обігу. Стратегічне управління фінансами спрямовано на пошук шляхів нагромадження капіталу й перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш ефективні сфери господарської діяльності. З погляду управління фінансами підприємство повинно максимізувати прибуток, забезпечувати нарощування обсягів виробництва й збуту готової продукції, знижувати витрати виробництва; підвищувати якість роботи; раціонально використовувати ресурси виробництва. 

Після того, як підприємство сформувало свою стратегію й тактику управління, воно визначає джерела формування фінансових ресурсів. До формування фінансових ресурсів входять власні, залучені та запозичені кошти. Але на підприємстві запозичені кошти залучаються у невеликому обсязі, що свідчить про незалежність даного підприємства від кредиторів. Що стосується власних коштів підприємства, то їх достатньо для покриття заборгованості.

Наступним етапом процесу управління фінансовими ресурсами є аналіз фінансового стану підприємства, результатом якого є документ "Звіт про фінансовий стан", далі розробляється багатофакторна кореляційно-регресійна модель залежності прибутку від абсолютних та відносних факторів.

В якості абсолютних показників використовуються: кредиторська заборгованість, дебіторська заборгованість, собівартість реалізованої продукції та готова продукція. В якості відносних факторів – коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт проміжної ліквідності, коефіцієнт загальної ліквідності, оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, коефіцієнт оборотності готової продукції, а також: коефіцієнт автономії та коефіцієнт фінансової залежності. Останнім етапом процесу є формування рекомендацій з процесу управління фінансовими ресурсами на основі аналізу фінансового стану підприємства та розробки багатофакторної моделі.

Слід відмітити, що інтерфейсні дуги переходять з контекстної діаграми на декомпозуючу з урахуванням закладеного змісту. Блоки між собою пов'язані послідовними діями, що дозволяє наглядно проілюструвати рух інформаційних потоків.

Другим етапом процесу моделювання є декомпозиція контекстної діаграми, що має назву "Визначити джерела формування фінансових ресурсів"