Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

Як свідчить аналіз даних, вплив ставки податку на прибуток є обернено пропорційним до величини ефекту фінансового левериджу, тобто кожне збільшення ставки податку зменшує розмір ефекту фінансового левериджу.

Наступним параметром розрахунку ефекту фінансового левериджу є діференціал фінансового левериджу (ЧВ – СР)/(НА + ОА) – ПК , який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середньорічним процентом за кредит. Вказаний параметр є головною умовою, яка формує позитивний ефект фінансового левериджу. Даний ефект проявляється у випадку, коли рівень валового прибутку, створений активами підприємства перевищує середній розмір відсотків за використання запозиченого капіталу. Чим вище позитивне значення диференціалу фінансового левериджу, тим вище в умовах інших незмінних даних буде його ефект. В аспекті визначення впливу вказаного параметру на результатний показник виділимо фактори в розрізі впливу зміни питомої ваги собівартості в структурі одержаної виручки та зміни розміру рентабельності наявних активів. Для вирішення першого підходу визначення впливу необхідно параметр (ЧВ –СР)/(НА + ОА) – ПК структурувати з метою відображення питомої ваги собівартості в структурі одержаної виручки від реалізації:

 

Вплив зміни питомої ваги собівартості реалізованої продукції в структурі одержаної виручки на величину ефекту фінансового левериджу зображений на рис. 2.3. Розмір собівартості в структурі одержаної виручки відіграє вирішальну роль у формуванні фінансових результатів діяльності.

 

Рисунок 2.3 – Вплив зміни питомої ваги собівартості в структурі одержаної виручки на величину ефекту фінансового левериджу

Як свідчить рис. 2.3, збільшення собівартості в структурі виручки призводить до зменшення ефекту фінансового левериджу. За період 2003-2007 рр. у підприємства питома вага вартості коливається у межах 0,7-0,86. Це свідчить про високий її рівень, потребує розробки і прийняття керівництвом заходів щодо зменшення величини собівартості реалізованої продукції та, відповідно, збільшення рентабельності виробництва [78].

У даному випадку при розрахунках враховується лише величина собівартості реалізованої продукції, а не враховуються адміністративні, сбутові і інші операційні витрати.

Вплив зміни величини рентабельності наявних у підприємства активів на величину ефекта фінансового левериджу є визначальним у розрахунку ЕФЛ. Розмір одержаного прибутку та рентабельність формують позитивне або від'ємне значення ефекту. В даному випадку рентабельність активів є меншою розміру середньорічного проценту за кредит, в результаті чого було одержано від'ємне значення ефекту фінансового левериджу.

У відповідності до графіка (рис. 2.4), рівень рентабельності активів, який становить 15 і вище відсотків в умовах інших незмінних величин, впливає на формування позитивного значення ефекту фінансового левериджу.

 

Рисунок 2.4 – Вплив зміни розміру рентабельності на величину ефекту фінансового левериджу

 

Рентабельність активів підприємства за 2003-2005 рр. характеризується тенденцією росту, хоча їх рівень є дуже низький і коливається в межах 0,1-0,13%. 

Як вияснилось, у розрахунку рівня рентабельності вплинула сума наявних активів, яка на даному підприємстві у балансі обліковується, проте не використовується у виробничій діяльності з певних причин (на консервації, розкомплектовані та тимчасово не використовуються). 

Так, у 2003-2004 рр. рентабельність активів підприємства становила 0,1%, у 2005 році спостерігається незначний зріст до 0,13%. Це вплинуло на збільшення величини ефекту фінансового левереджу. У 2006-2007 рр. даний показник падає до 0,08%, що також відобразилось на падінні ефекту фінансового левериджу.

Для повного аналізу, який зображений на рис. 2.5, є також визначення взаємозв'язку зміни розміру запозиченого капіталу та зміни величини рентабельності активів підприємства.

 

Рисунок 2.5 – Вплив питомої ваги запозиченого капіталу на величину рентабельності активів

Виходячи з формули 2.11, визначимо рентабельність активів підприємства:

 

Як показує рис. 2.5, залучення позикового капіталу підвищує рентабельність активів. Так в 2003 році підприємство залучило позикового капіталу в розмірі 16856,5 тис. грн. та рентабельність активів становило 0,10%.

Далі на протязі 2004-2007 рр. спостерігається тенденція поступового зниження загальної суми запозиченого капіталу, що призводить до зменшення рентабельності активів до 0,08% (табл. 2.12 ). Особливо залучення позикового капіталу є ефективним до рівня 50% питомої ваги, оскільки рентабельність до вказаного рівня характеризується порівняно високим темпом росту.

У зв'язку з цим, при необхідності керівництво підприємства може залучати позиковий капітал до 50% його питомої ваги в структурі всіх наявних джерел фінансування. Отже, для аналізу ефективності джерел фінансування на підприємстві було запропоновано розрахунок ефекту фінансового левериджу, який показує ефект в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикових коштів в загальній сумі капіталу підприємства. В даному випадку на підприємстві ефект фінансового леверіджу від'ємний. Це означає, що підприємству не раціонально використовувати запозичені кошти, тому що йому достатньо власного капіталу для здійснення своєї виробничої діяльності. 

Таким чином, використання розрахунку фінансового леверіджу сприяє проведенню поглибленого аналізу та вибору оптимального співвідношення наявного власного і залученого капіталів для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності в умовах впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Дослідження і визначення впливу залученого капіталу на рівень прибутковості наявних активів та рівень фінансового ризику дозволяє оперативно та впевнено управляти як вартістю (розміром), так і структурою капіталу підприємства.