Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

 

 

В процесі здійснення фінансово-господарської діяльності наявний у підприємстві капітал зазнає постійних змін. Відбувається постійний кругообіг з однієї стадії в другу:

Капітал – Товар... – Виробництво... – Товар' – Капітал'

Несвоєчасність з певних причин руху фінансових ресурсів на будь-якій стадії спричиняє зменшення оборотності наявного у підприємства капіталу і нестачу коштів, що потребує відповідних вкладень та залучень (позики банку, цільове фінансування та інші кредитні залучення). Тому виникає важлива умова управління фінансовими ресурсами сучасного підприємства – вибір оптимального співвідношення наявного власного і можливого залученого капіталу для здійснення ефективної фінансово-господарської діяльності в умовах зовнішніх та внутрішніх факторів.

Постійну увагу у напрямку вдосконалення аналізу і дослідження структурних змін фінансових ресурсів підприємства приділяють у своїх працях ряд вчених, а саме Крейніна М.Н., Ізмайлова О.В., Ковалев В.В., Сайфулин Р.С., Шеремет А.С. та ін.

Вирішення питань залучення капіталу, їх розміру, напрями використання й прийняття відповідних фінансових рішень є можливим на основі використання добре відомого в економічній науці фінансового левериджу, який характеризує використання підприємством залучених засобів та їх вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Для реалізації передбаченого є доцільним проведення детального аналізу на основі моделювання ефекту фінансового левериджу та його основних параметрів. 

Для прийняття рішення про збільшення (зменшення) величин власного капіталу і, відповідно, розміру одержаного прибутку необхідно визначити граничні межі ефекту фінансового левериджу, які залежать від ставок податків, відсотків за кредит, рентабельності виробництва [5].

Фінансовий леверидж є об'єктивний фактор, який виникає з моменту використання залучених ресурсів в загальному обсязі використання підприємством капіталу, що дозволяє одержати додатковий дохід (рентабельність) з власного капіталу [22].

Показник, що відображає рівень додаткового доходу з власного капіталу в умовах використання залучених ресурсів, називається ефектом фінансового левериджу (ЕФЛ). Він визначається за наступною формулою:

 

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, який відображає приріст коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

Пп – ставка податку на прибуток, у вигляді десяткового дробу; 

Квра – коефіцієнт валової рентабельності активів, %; 

ПК – розмір середнього відсотку за кредит, що підлягає сплаті підприємством за використання запозиченого капіталу, %; 

ЗК – середня сума запозиченого капіталу; 

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

 

Наведена формула розрахунку ефекту фінансового левериджу включає три основні складові:

1. Податковий аспект фінансового левериджу (1 – Пп), який показує величину ЕФЛ у зв'язку з впливом податку на прибуток підприємства.

2. Диференціал фінансового левериджу (Квра – ПК), характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середньою величиною відсотка за кредит. Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля. 

Чим вище позитивне значення диференціалу фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект. У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу. Цей динамізм зумовлений дією ряду факторів.

3. Коефіцієнт фінансового левериджу (ЗК/ВК), характеризує суму залученого капіталу, що використовує підприємство, в розрахунку на одиницю власного капіталу.

Використовуючи фінансову звітність можна вирішити поставлену задачу на основі балансових даних, як рішення задачі оптимізації і:

 

деФВ – фактичні витрати по заборгованості; 

ЗК – загальна сума залученого капіталу.

 

Таким чином, збільшення або зменшення фактичних витрат по заборгованості та загальної суми залученого капіталу призводять до зміни величини середньорічної ставки за кредит по даному підприємству. Щодо чисельника формули (2.7), то вихідними даними є величина сплачених відсотків. 

Згідно балансових даних сума залученого капіталу дорівнює

 

Здійснюючи аналіз за даними заводу імені Т.Шевченко, проведено розрахунок ефекту фінансового левериджу в динаміці 2003-2007 рр. (табл. 2.12).

 

Таблиця 2.12

Розрахунок ефекту фінансового левериджу за 2003-2007 рр.

 

Ефект фінансового левериджу показує ефект, який полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикового капіталу в загальній сумі капіталу підприємства. 

Для прийняття рішення про збільшення (зменшення) величин залученого та власного капіталу і, відповідно, розміру одержаного прибутку необхідно визначити граничні межі ефекту фінансового левериджу, які залежать від ставок податків, відсотків за кредит, рентабельності виробництва та ін. [78].

Як свідчить діаграма, наведена рис. 2.2, на підприємстві простежується від'ємний ефект фінансового левериджу впродовж періоду, що аналізується. 

Найнижчого рівня крива ефекту фінансового левериджу досягнула в 2006 році і становить – 14,27%. Від'ємний ефект свідчить про значно низькі розміри одержаних прибутків від основної діяльності та, відповідно, низьку рентабельність використання наявних у підприємства активів (господарських засобів). Також негативним є те, що за весь період аналізу простежується негативна тенденція величини ефекту фінансового левериджу.

Згідно формули 2.1, одним із параметрів ефекту фінансового левериджу виступає податковий аспект його розрахунку. Параметр Пп є проявом впливу зовнішніх факторів середовища фінансово-господарської діяльності, виявляє ступінь ефекту фінансового левериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

 

Рисунок 2.2 – Динаміка ефекту фінансового левериджу за 2003-2007 рр.

 

Даний параметр є умовно-простійний, проте