Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

Щоб виявити цю сукупність і її склад, достатньо поглянути у пасив балансу, складеного на цю дату. Підсумок пасиву дасть нам загальну суму фінансових ресурсів, а його статті відобразять нам їхній склад. Пасив відображає сформовані в минулому фінансові ресурси, які матеріалізовані в активі.

До фінансових ресурсів не належать виручка, дохід як величини, що пов’язані з проміжком часу. Єдиною частиною доходу, яка належить до цих ресурсів, є нерозподілений прибуток. Але це відбувається тільки тому, що прибуток капіталізується. Замість того, щоб виплачувати увесь розмір прибутку у вигляді дивідендів акціонерам, а потім переконувати їх вкласти знову в підприємство, механізм накопичення нерозподілених прибутків дає змогу уникнути такого обхідного шляху і безпосередньо інвестувати частину прибутку знову в підприємство. Така реінвестиція в кінцевому підсумку збільшує акціонерний капітал, а отже, і розмір частки в ньому кожного з акціонерів.

Якщо ми подивимося ще глибше, то і виручка, і дохід завжди так чи інакше можуть знайти своє відображення в балансі. Тому що баланс – це життєвий фотознімок стану коштів підприємства на певний момент, і таких фотознімків за рік можна зробити 365 – по одному на кожен день (або навіть ще частіше). І завжди всі кошти, які надходять на розрахунковий рахунок або в касу підприємства в певний день, будуть відображені у відповідному фотознімку цього дня – в активі балансу відбуватиметься зростання статті "Грошові засоби та їх еквіваленти" на відповідну величину. У пасиві ця величина просто розкладеться на відповідні статті – такі, як нерозподілений прибуток (збитки), зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці, короткостроковими кредитами банків тощо. Це дасть зміну обсягу фінансових ресурсів підприємства на цю дату. Операції наступного дня приведуть до нових змін у структурі й складі фінансових ресурсів цієї компанії [50].

 

 

Головною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають у ролі господарюючих суб'єктів. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність, у результаті якої виробляють відповідні види продукції, реалізують її, отримують доходи і накопичення, розподіляють їх, формують відповідні фонди грошових коштів.

З іншого боку, для здійснення господарської діяльності, отримання продукції, доходів і накопичень підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. При цьому матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. Їх формування здійснюється, як правило, за рахунок різних джерел фінансування: власних, позикових та залучених [69].

При цьому власні джерела фінансування активів підприємств, постійно знаходяться в їхньому обігу й строк користування якими не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тої частини капіталу в підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань, позикові кошти – це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. Формуються вони переважно за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку.

Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються, вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості.

Усі види перерахованих джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-фінансової діяльності з метою утримання відповідного доходу, прибутку.

Отже, фінансові ресурси підприємств – це власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку [72].

Таким чином, фінансові ресурси підприємств – це не грошові кошти, як визначають окремі економісти, а джерела засобів (коштів) підприємств, які спрямовані ними на формування своїх активів. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед всіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими й іншими організаціями), з якими підприємство взаємодіє. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників та ін., тобто здійснення необхідного руху коштів у його виробничій діяльності [65].

Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, являє собою капітал підприємства [69].

Власний, позиковий і залучений капітал, який формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, є зобов'язанням перед конкретними власниками – державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок певних подій. Погашення заборгованості, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Зобов'язання бувають довгострокові та поточні. Довгострокові зобов’язання це зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після успішного циклу або через дванадцять місяців з моменту їх виникнення (довгострокові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселі, довгострокові зобов'язання з оренди, інші довгострокові зобов'язання).

Поточні зобов'язання це зобов'язання, які мають бути погашені протягом операційного циклу підприємств або протягом дванадцяти місяців з їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та ін.) [72].

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні засоби (внутрішні) підприємства й залучені (зовнішні) з різних джерел (рис. 1.1), позикові кошти. Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається в процесі створення підприємства і реалізації його фінансових відносин при здійснені господарсько-фінансової діяльності. Це проявляється в формуванні, передусім, статутного капіталу при створенні