Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

-по-перше, розвитку як понятійного апарата теорії стратегічного управління, так і розширює базу ефективного управління підприємством у цілому. Це зумовлено тим, що конкретизація певної стратегії або підходу до обґрунтування конкретної стратегії припускає рішення невеликої задачі. Однак це не зменшує значимості отриманих результатів, тому що різноманіття й складність економічних процесів диктує необхідність розбивки ряду завдань на підзадачи;

-по-друге, виявленню окремих підзадач й їхньому ефективному рішенню, виходячи з умов загального завдання. При цьому таке структурування дозволяє глибше пізнати суть досліджуваних процесів, предметів й явищ економічного життя суспільства, знайти найбільш діючі рішення у даний момент часу.

Доцільно підкреслити, що в цілому ефективність управління фінансовими ресурсами багато в чому залежить від вибору елементів і структури суб'єкта й об'єкта управління. Це пов'язано з тим, що найбільш результативне управління здійснюється за допомогою виділення ключових його елементів і вироблення цілеспрямованих керуючих впливів залежно від сукупності різних факторів. 

Однак необхідно враховувати й той факт, що суб'єкт управління фінансовими ресурсами підприємства якоюсь мірою може змінюватися (у сукупності елементів опосередкованого впливу на фінансові ресурси підприємства). 

Така зміна визначається:

-рішенням певних завдань управління фінансовими ресурсами;

-сукупністю факторів, що роблять істотний вплив на прийняті рішення;

-складом і структурою конкретного типу виробництва; 

-необхідністю розгляду функціональних зв'язків для конкретизації загальної стратегії управління ресурсами підприємства.

У той же час із метою найбільш повного й всебічного розуміння того, якою повинна бути стратегія управління фінансовими ресурсами підприємства, і варто приймати рішення в рамках такої стратегії і який оптимальний час зібрати для її здійснення, необхідно знати критерій оптимальності, покладений в основу реалізації обраної стратегії. 

Оптимізаційні критерії, що перебувають в основі реалізації якої-небудь стратегії управління фінансовими ресурсами, можна розділити за критеріями: критерій максимізації, критерій мінімізації або критерій досягнення оптимуму певного параметра. Причому останній може ти представлений у вигляді деякої комбінації перших двох критеріїв, які становлять базис прийнятих рішень.

При виборі оптимізаційного критерію з метою побудови результативної стратегії управління фінансовими ресурсами підприємству необхідно виходити тільки з найбільш істотних факторів, що роблять вплив на систему управління фінансовими ресурсами підприємства, але й охопити якнайбільше елементів опосередкованого впливу на систему управління фінансовими ресурсами підприємства.

Таким чином, основними властивостями деякого критерію оптимальності, який сприяє створенню ефективної системи управління фінансовими ресурсами підприємства, повинні бути:

-по-перше, комплексність – врахування сукупності різних елементів, які впливають на ефективність загального управління фінансовими ресурсами підприємства;

-по-друге, адитивність – можливість розгляду кожного з елементів суб'єкта й об'єкта управління фінансовими ресурсами підприємства окремо;

-по-третє, критерій оптимальності повинен виступати як першооснова, відбивати оптимальність управління на нижчому рівні управління й взаємозв’язок з іншими критеріями оптимальності.

Таким критерієм необхідно вибрати критерій оптимізації доданої вартості. Обґрунтованість вибору доданої вартості в якості оптимізаційного визначається наступним: 

-по-перше, додана вартість – це приріст вартості, що створюється в тому процесі виробництва товарів, робіт і послуг на кожному з окремих етапів;

-по-друге, додана вартість дорівнює виторгу, що містить у собі еквівалент заробітної плати, амортизації, орендної плати, відсотка й прибутку;

-по-третє, можливий вплив на фінансові ресурси підприємства за допомогою податку на додану вартість на кожному етапі виробництва, обміну або перепродажу;

-по-четверте, додана вартість є основою більшості розрахункових показників підприємства.

Отже, можна говорити, що додана вартість є основним елементом як у системі управління фінансовими ресурсами підприємства, так й у системі управління підприємством у цілому, тобто, інакше кажучи, додана вартість, з одного боку, є одним із ключових елементів у процесі відтворення капіталу; з другого боку – виступає і як елемент, за допомогою якого здійснюється опосередкований вплив на процес відтворення за допомогою таких важелів, як податок на додану вартість; податок на прибуток підприємства.

Виходячи із системи управління фінансовими ресурсами підприємства, додаток па додану вартість можна розглядати як регулюючий вплив, а податок на прибуток – стимулюючий. Поряд із цим, ці два податки можна розглядати як елементи суб'єкта управління фінансовими ресурсами, які впливають на фінансові ресурси підприємства з боку держави. Тоді сукупність заходів, спрямованих на максимізацію доданої вартості можна розглядати як елементи об’єкта управління фінансовими ресурсами з боку підприємства.

Разом з тим, виходячи з такого визначення елементів суб'єкта управління, основними елементами об'єкта управління в рамках поставленої задачі є фінансові ресурси підприємства й сукупність фінансових відносин, що виникають у процесі досягнення максимальної величини доданої вартості [67].

Таким чином, ми приходимо до структурування задач управління фінансовими ресурсами підприємства, де метою кожної певної області є рішення конкретної підзадачи:

-мінімізація витрат виробництва;

-підвищення якості й продуктивності праці;

-раціональне використання ресурсів виробництва;

- оптимізація податкових платежів.

При цьому суть стратегічного управління фінансовими ресурсами полягає в досягненні найбільшого значення величини доданої вартості на кожному етапі створення вартості в рамках різних напрямків діяльності господарюючого суб'єкта [53].

Таким чином, стратегія управління полягає у виборі й обґрунтуванні політики залучення й ефективного розміщення ресурсів (у тому числі фінансових коштів) підприємства, тактика управління – у конкретизації поставлених цілей у вигляді системи планів й їхнього ресурсного забезпечення різними параметрами (тимчасовий, матеріально-технічний,