Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

Разом з тим стратегія управління фінансовими ресурсами того або іншого суб'єкта господарювання багато в чому визначається вибором конкретної стратегії управління підприємства в цілому. Іншими словами, для обґрунтування й вибору фінансової стратегії підприємства необхідно виходити із аналізу різних підходів до стратегічного управління підприємством у цілому, можливості й доцільності їхнього застосування в той або інший період економічного розвитку.

Таким чином, можна говорити про необхідність використання комплексного підходу до управління фінансовими ресурсами підприємства. Це обумовлено тим, що прийняті рішення в сфері управління фінансовими й підприємства: з одного боку, формуються в результаті здійснення певних стратегічних цілей підприємства; з іншого боку – впливають на стратегію управління підприємства в цілому, тому що коректування стратегічних цілей й обґрунтування нових напрямків здійснюється з врахуванням уже ухвалених рішень у сфері управління фінансовими ресурсами підприємства.

У наш час централізовано встановлювані обмеження в значній мірі знімаються (скасовуються ліміти, знижується роль централізованого постачання та ін..), а ефективне управління саме й припускає оптимізацію ресурсного потенціалу підприємства. У цій ситуації різко підвищується значущість ефективного управління фінансовими ресурсами. У фінансовому змісті ефективність означає беззбитковість, прибутковість, рентабельність, а точніше що не знижується, зростаючу рентабельність.

Від того, наскільки ефективно вони трансформуються в основні й оборотні кошти, а також у засоби стимулювання робочої сили, залежить фінансове благополуччя підприємства в цілому, його власників і працівників, фінансові ресурси в цих умовах здобувають першорядне значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформує безпосередньо й з мінімальним тимчасовим лагом у будь-який інший вид ресурсів [17].

Фінансовий механізм застосовується з метою управління фінансовими ресурсами підприємства. Він являє собою систему, призначену для організації взаємодії фінансових відносин і коштів з метою ефективного їхнього впливу на кінцеві результати господарської діяльності. Управління фінансовими ресурсами підприємства містить у собі стратегію й тактику управління [21].

Тактика управління фінансами спрямована на досягнення поставленої мети в конкретних умовах. У рамках поточної діяльності вирішуються завдання зниження витрат, стимулювання підприємницької ініціативи, збільшення продуктивності праці, раціоналізації витрат виробництва й обігу. Стратегічне управління фінансами спрямовано на пошук шляхів нагромадження капіталу й перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш ефективні сфери господарської діяльності. З погляду управління фінансами підприємство повинне, з одного боку, максимізувати прибуток, а з іншого боку, забезпечувати нарощування обсягів виробництва й збуту готової продукції. Питанням тактики є, насамперед, розрахунок темпів розвитку для того, щоб бізнес був успішним. Швидке зростання призводить для нового підприємства до погрози банкрутства. Виробнича й інвестиційна діяльність вимагає значних фінансових ресурсів, наявних коштів, нестача яких особливо відчутна в умовах інтенсивного розвитку. Для керівника підприємства важливим є правильний вибір джерел фінансування. Якщо фінансування здійснюється за рахунок акціонерів, є ризик втрати контролю над підприємством. Деякі керівники використовують венчурний капітал, одержуваний в обмін на певну частку прибутку, власні заощадження, кошти родичів та знайомих. При використанні капіталу підприємець багато в чому втрачає самостійність. Вважається більш доцільним одержати довгостроковий, зі стабільним відсотком кредит [10].

В умовах ринкових відносин, самостійності підприємств, нестійкої економічної, законодавчої й кон'юнктурної ситуації особливо підвищується роль вибору фінансових стратегій підприємства на основі аналізу фінансового стану підприємства й оцінок перспектив його розвитку, а також оцінок стану й розвитку багатоаспектного навколишнього середовища. Головною стратегічною метою управління фінансами є забезпечення підприємства необхідними й достатніми коштами [55].

Фінансова стратегія підприємства спрямована на:

-аналіз фінансового стану підприємства,

-аналіз структури й ціни капіталу підприємства, його оптимізацію й структуризацію,

-вироблення політики збільшення й раціонального розподілу прибутку,

-визначення податкової й цінової політики підприємства,

-визначення політики підприємства в розширенні виробництва й диверсифікованості капіталу й господарської діяльності,

-формування політики в області цінних паперів, у тому числі дивідендну політику.

Фінансова стратегія підприємства розробляється з урахуванням реального положення й перспектив розвитку ринкових умов господарювання, різноманітних ризиків, інфляції та форс-мажорних обставин.

У цьому напрямку велике значення приділяється диверсифікації, яка спрямована на одержання великого обсягу прибутку й проявляється у двох напрямках: 

-інвестуванні вільних фінансових ресурсів у реальні об'єкти або цінні папери;

-розширення видів підприємницької діяльності для того, щоб зайняти більш стійке положення на ринку.

Виділяють інше поняття стратегічного управління. Це управління інвестиціями. Він пов'язаний з реалізацією обраної стратегічної мети й відображає:

-фінансову оцінку проектів вкладення капіталу; 

-відбір критеріїв прийняття інвестиційних рішень; 

-значення джерел фінансування;

-оптимального варіанта вкладення капіталу [51].

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент – це оперативне управління готівкою, що виражається показником "кеш флоу" (потік готівки = загальні джерела готівки – загальне використання готівки). Управління готівкою спрямовано, по-перше, на забезпечення такої суми готівки, яка буде досить для виконання фінансових зобов'язань, по-друге, на досягнення високої прибутковості від використання тимчасово вільної готівки як капітал. Можуть бути три мети управління готівкою: збільшення швидкості надходження готівки; зниження швидкості грошових виплат; забезпечення максимальної віддачі від вкладення готівки [10].

У той же час обґрунтування й