Управління фінансовими ресурсами на Харківському державному приладобудівному заводі імені Т.Г. Шевченка

Крім джерел фінансових ресурсів, на їхнє формування впливає й інші фактори, які можна розділити на виробничі й ринкові. До виробничого ставляться такі суб'єктивні фактори, як обсяги виробництва, обсяги й канали реалізації продукції, рівень витрат, обсяги поставок сировини й ступінь ефективності його переробки, суми втрат у натуральному й вартісному вираженні, а також комплекс факторів, що охоплює аспекти управління виробничою діяльністю. До ринкових – об'єктивні фактори, не контрольовані в мовах ринку вільної конкуренції з боку підприємств: ціни на сировину й виробничу продукцію, зміни попиту, інфляційні процеси.

Фінансові ресурси використаються організацією (підприємством) у процесі виробничої й інвестиційної діяльності. Вони перебувають у постійному руху й знаходяться у грошовій формі лише у вигляді залишків коштів на розрахунковому рахунку в комерційному банку й у касі організації (підприємства).

Склад фінансових ресурсів, їхні обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більше обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки. Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їхнє ефективне використання визначають добрий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найефективніше їх використання з метою підвищення живності роботи підприємства загалом.

1. По тривалості використовуваних коштів фінансування розрізняють: засоби короткострокового призначення й довгостроковий капітал.

2. По утворенню фондів на підприємстві розглядають ресурси оживання й нагромадження.

3. За формою власності фінансових ресурсів розрізняють дві групи факторів: власні та позикові.

4. По напрямкам використання фінансових ресурсів: наявні грошові ресурси господарюючого суб'єкта направляються на здійснення грошових витрат і відрахувань, необхідних для виробничого й соціального розвитку; інвестиції (прямі, портфельні, нематеріальні активи й ін.); авансування в поточні витрати (головним чином, собівартість); витрати й відрахування на соціальні потреби в централізовані спеціальні фонди й у бюджети різних рівнів.

5. По походженню використовуваних коштів фінансові ресурси підрозділяються на власні, позикові та залучені [39].

Формування з різних джерел фінансових ресурсів дає можливість підприємству вчасно інвестувати засоби в нове виробництво, забезпечувати при необхідності розширення й технічне переозброєння діючого, фінансувати наукові дослідження, розробки і їхнє впровадження та ін.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві – це процес створення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою іншими суб'єктами господарювання.

Використання фінансових ресурсів здійснюється підприємством за багатьма напрямками, а головні серед них – це:

-платежі організаціям фінансово-банківської системи в зв’язку з виконанням зобов'язань (внесення податків у бюджет, сплата банкам за користування кредитом, погашення позичок, страхові платежі і т. ін.);

-інвестування власних коштів у капітальні витрати на розширення виробництва, технічне відновлення;

-інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, які придбані на ринку; спрямовування ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;

-використання ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися в формах: самофінансування, кредитування і державне фінансування. Самофінансування засноване на використанні тільки власних коштів, а у їхньої недостачі потрібно скорочувати свої витрати або шукати інші джерела, зокрема операції з цінними паперами. 

Кредитування – це одержання позички на умовах термінованості, забезпеченості, платності, повернення та цільового використання. Державне фінансування проводиться на безповоротній основі за рахунок коштів бюджетних і позабюджетних (інноваційний фонд, фонд промисловості і т. ін.). Так держава, цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою і невиробничою сферами, галузями економіки, між формами власності і т. ін. На практиці всі перелічені форми фінансування витрат можуть застосовуватися одночасно. Головне домогтися між ними оптимального для даного періоду співвідношення. Досягнення подібного оптимуму можливе лише на основі активної фінансової стратегії, яка проводиться між фінансовими службами держави і підприємства.

Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва велике значення мають фінансові резерви. В умовах ринку роль цих фондів зростає. Фінансові резерви спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть при виникненні величезних витрат або непередбачених обставин. Фінансові резерви можуть створюватися: самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів; створювані управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань); спеціалізованими страховими організаціями, державою (резервні фонди).

З переходом до ринкових відносин роль фінансових служб у вишукуванні фінансових джерел розвитку підприємства різко зростає [19].

Пошук ефективних напрямків використання фінансових ресурсів, операції з цінними паперами, своєчасне залучення позикових коштів стають повними в управлінні фінансами підприємства, створюючи так званий "фінансовий менеджмент".

Фінансовий менеджмент – це така організація управління фінансами з фінансових служб, яка дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси на більш вигідних умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку і перепродаючи їх.

 

 

Фінансовий менеджмент можна визначити як систему раціонального й ефективного використання капіталу, як механізм управління рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямовано на збільшення фінансових ресурсів, інвестицій і нарощування обсягу капіталу [16].

Одним із завдань ефективного управління підприємством є вибір й