Управління комерційною діяльністю підприємства Великолепетиського хлібокомбінату

 

Ринкова система господарювання, яка формується в Україні, обумовлює зміну форм та методів управління економікою підприємства в розвитку суспільного виробництва.

В перехідний період виникають і отримують розвиток принципово нові організаційно-правові форми господарювання, змінюється система економічних відносин з державою, власниками, господарськими партнерами, працівниками.

Досвід роботи підприємств в умовах ринкової економіки, який накопичено в промислово розвинених країнах, не можна автоматично перенести на управління економічними процесами в Україні. Виникає необхідність його адаптації з урахуванням специфіки сучасного етапу розвитку економіки України та менталітету господарюючих суб’єктів.

В умовах, що склалися на ринку хлібопекарської галузі державні підприємства витісняються організаціями з приватною формою власності, яких с кожним роком стає все більше.

В умовах ринкової економіки конкуренція є формою економічної боротьби між окремими суб’єктами ринку за кращі умови задоволення попиту, кращі умови та результати господарювання. Тому в сучасних умовах перед більшістю підприємств стоїть завдання так організувати свою діяльність, щоб оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища та безболісно для себе вирішувати виникаючі проблеми. Діяльність підприємства на ринку спрямована на досягнення визначених стратегічних цілей та тактичних завдань, що дозволяють забезпечити високоефективну господарсько-фінансову діяльність, його виживання та конкурентоспроможність.

Функціонування підприємства в ринкових умовах висуває на перший план вирішення ряду проблем, що пов’язані з вибором і закріпленням певної частини ринку (ринкової ніші), формування конкурентного статусу підприємства і підтримку його в умовах загострення конкурентної боротьби.

Формування стратегії розвитку підприємства дозволяє визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з вирахуванням умов зовнішнього середовища, та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства; сформулювати глобальну ціль його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси , які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання.

Щоб успішно функціонувати на ринку в умовах жорсткої конкуренції підприємствам слід чітко організувати свою комерційну діяльність.

Тому тема роботи є актуальною.

Ціллю роботи є розробка ефективного управління комерційною діяльністю підприємства, яка буде досягнута при вирішенні слідуючих задач:

1.Вивчення зовнішнього середовища та визначення ринкових позицій підприємства.

2.Аналіз внутрішнього середовища, що включає кадрову, цінову та збутову політики.

3.На базі оцінки сильних та слабких сторін підприємства, визначити можливості та перспективи розвитку.

 

 

 

У 2001 році в Україні діяло 796 хлібозаводів різної потужності. Найбільшим об’єднанням підприємств хлібопекарської промисловості є “Укрхлібпром”. Крупними виробниками хліба є також “Укрпродспілка”, “Укоопспілка” та інші об’єднання різних форм власності.

В Україні випуск хліба та хлібобулочних виробів за період з 1990 по 2000 р. скоротився більше як утричі. Якщо в 1990-му в країні виробили 6701 тис. т., то в 2000-му – 2461 тис. т. За попередніми даними торік виготовлено 2212,5 тис. т. хліба та хлібобулочних виробів. Основна причина цього – низька купівельна спроможність населення і раціональне використання хліба. Ряд підприємств державної та комерційної торговельної мережі меньше замовляють продукції, оскільки торгівля хлібом стала збитковою, кількість хлібних магазинів у мережі державної торгівлі зменшилася. Не дивно, що нині потужності щодо виробництва хлібобулочних виробів використовують лише на 31,0 %.

Найбільшу питому вагу в загальному державному виробництві хліба та хлібобулочних виробів має “Укрхлібпром”. До його складу входить 205 спеціалізованих підприємств, з яких 198 – відкриті акціонерні товариства, 6 – колективних підприємств та одне державне – Севастопольський хлібокомбінат. Вони єднають 384 хлібозаводи загальною потужністю 18,1 тис. т. хлібобулочних виробів за добу, в тому числі на 10 – 30 т/добу – 131 підприємстві, 30 – 60 т/добу – 148,60 – 100 т/добу – 72, 100 і більше т/добу – 33 підприємства 168 кондитерських цехів потужністю 75 тис. т. На рік, одну макаронну фабрику, 4 цехи і 86 дільниць на 41,8 тис. т. макаронних виробів на рік.

Випуск основного продукту харчування тісно пов’язаний з розміщенням населення, його чисельністю, співвідношенням між різними типами поселень в регіоні, особливостями споживання хліба. Взаємозумовленість розвитку хлібопечення та систем розселення пояснюється тим, що насущний як продукт повсякденного попиту споживань у свіжому вигляді. Тривалість реалізації хлібобулочних виробів після їх виготовлення становить не більше 6 – 10 годин. Тому з огляду на завантажувально-розвантажувальні роботи та транспортування радіус зони збуту цієї продукції, як правило, на шляхах середньої якості становить 30 – 45 км, а на гірших – 15 – 20 км. Тож рівень концентрації потужностей хлібозаводів коливається від 5 – 10 т/добу у великих селах та СМТ, до 10 – 135 т/добу – у великих містах, а мережа хлібопекарських підприємств розгалужена й відповідає структурі розселення людей.

Для урбанізованих областей характерна висока питома вага крупних хлібозаводів (70 – 83 %), а в областях де переважає сільське населення основну частину продукції виробляють малі підприємства споживкооперації, господарств а також приватні пекарні. Територіальні системи хлібопечення – це промислово–торговельні системи. Основні елементи в них – млин заводи та млини – постачальники борошна, хлібозаводи та пекарні – інтегратори, магазини роздрібної торговельної мережі. Допоміжну роль відіграє взаємодія з виробництвами інших агропромислових циклів (постачальниками цукру, патоки, жирів, молока, молочної