Управління процесом створення спільних бізнес - інкубаторів в сучасних умовах функціонування ринкової економіки

Корпорація, що створюється у формі акціонерного товариства, характеризується відсутністю відповідальності власника по зобов'язаннях і боргам корпорації. її перевагами є: гнучкість у виконанні і розвитку справ, можливість зміни деяких власників і реінвестиції прибутку фірми, а також зменшення оподатковуваного прибутку корпорації.

Співробітництво з іншими консалтинговими фірмами і державними організаціями формують у клієнтів репутацію стабільної і сильної структури з кваліфікованими кадрами, однак це, у свою чергу, відбивається на рівні цін за виконання консультаційних послуг, що включають засоби на зміст усієї структури. Приступність послуг цих консультантів найчастіше розрахована лише на іноземні компанії і державні структури паливно-енергетичного комплексу.

Партнерство є найбільш оптимальною організаційно-правовою формою консалтинга в умовах ринку консультаційних послуг, що розвивається, в Україні, що сполучить у собі риси одноособового володіння і корпорації. Створюється на основі угоди між декількома обличчями, що поєднують свої знання і ресурси, для досягнення загальної мети і що зобов'язуються розподіляти прибутку, збитки й обов'язки у формі товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерним товариством. Різні види господарчих товариств за Законом України «Про господарчі товариства» мають свої істотні недоліки і переваги, відбиті в першому розділі.

Перевагами партнерства в цілому є: оптимальне використання кваліфікації і знань партнерів, можливість виконання складних завдань і продовження робіт при відсутності одного з партнерів, а також раціональне використання ресурсів фірми. До недоліків можна віднести необмежену відповідальність усіх партнерів за помилки одного з них і обов'язок досягнення згоди по всіх ключових питаннях діяльності фірми.

Організаційна структура консалтингових фірм, визначаючи їхнє створення у визначених організаційно-правових формах, що знаходять своє вираження в установчих документах і їхній реєстрації у відповідних органах виконавчої влади, характеризує сутність подальшого функціонування і взаємини як усередині фірми, так і її поведінкові мотивації в зовнішнім середовищі. Наприклад, зі створених у 1992-1998 роках консалтингових підприємств у київському регіоні відповідно переважають товариства з обмеженою відповідальністю і закриті акціонерні товариства, що порозумівається прагненням засновників до обмеження «вільного» членства і контролю розмірів часткою, що впливають на розподіл прибутку за результатами господарської діяльності.

Така тенденція чітко просліджується по всій Україні, визначаючи найбільш ефективні шляхи організаційної взаємодії усередині однієї фірми.

Крім трьох організаційних різновидів (партнерства, акціонерного товариства і компанії з одним власником) на основі аналізу розміру і спеціалізації закордонних фірм ще в 1989 році було виділено вісім різновидів консалтингових організацій:

1)великі - міжнародні фірми, що мають безліч відділень по всій країні і консультуючі приватні й урядові заклади по широкому колу питань;

2)бухгалтерські - вузькоспеціалізовані на рішенні фінансово-економічних питань;

3)функціонально-ориєнтировані - які допомогають в підготовці і підвищенні кваліфікації управлінського персоналу;

4)організації однієї галузі;

5)урядові - працюючі на основі відповідних контрактів з державними структурами;

6)«фабрики думки» - пропонують нові підходи до рішення різних проблем, що недоступні іншим консультаційним фірмам;

7)регіональні і місцеві фірми - обчислювальні кількістю працівників у кілька сотень людей, що працюють з тими самими клієнтами;

8)фірми, що складаються з одного консультанта.

Вивчаючи вже українські консалтингові фірми, був проведений розподіл усього на чотири види консультаційних фірм:

1)великі багатофункціональні - з чисельністю від 100 до 1000 чоловік, що працюють із клієнтами широкого спектра і вирішальними проблеми різної складності, у тому числі на міжнародній арені;

2)аудиторсько-бухгалтерські фірми - які в зв'язку з особливостями ринку надають послуги, попит на який не зменшується;

3)невеликі фірми - спеціалізуються на одній чи декількох галузях чи промисловості сферах послуг;

4)фірми, спеціалізовані на інженерно-технічних послугах (наприклад: телекомунікацій і програмного забезпечення).

Приведені вище класифікації як різновиду тенденційного аналізу фірм проводяться відразу по декількох критеріях: розміру, спеціалізації, володінню новими технологіями, місцеві розташування, що приводить до сполучення в один клас фірм, що у класифікаційних таблицях або сполучаються, або не можуть існувати одночасно. Так, наприклад: бухгалтерська і регіональна фірми можуть бути однієї і тією же організацією, що одночасно відноситься до різних видів. Це і детермінує необхідність проведення класифікації по різних підставах .

З погляду системного підходу стосовно організації і керування консультаційної діяльності фірма є відкритою системою, отже, характеризується взаємодією з зовнішнім середовищем, що обумовлює подальші процеси модифікації відповідно до вимог цього середовища і власних потреб, а також доцільність формування органічної структури, що відповідає наступним вимогам:

-єдність цілей;

-простота і гнучкість структури;

-ефективне узгодження зв'язків у підрозділах;

-єдність у підпорядкованості;

-малозвенність структури керування.

Це припущення дає нам можливість висунути припущення про те, що наявність у сукупності зазначених умов поряд з дифференцированістю розмірів консультаційних фірм, напрямків їхньої діяльності й особливостей організаційних структур визначає і пояснює розмаїтість структур керування.

Виділяютьорганізаційну(лінійно-функціональну) структуру керування( в основу якої закладений принцип єдиноначальності) – як формалізовану багаторівневу ієрархію, застосовувану у випадку багатопрофільній діяльності фірми, що спеціалізується як по галузевому,