Вплив когнітивної складової "Я-концепції" на поведінку людини у групі

Загалом я знайшов 548 публікацій які відповідали заданій тематиці. Їх класифікацію я навів в таблицях.

Шостий етап

Інтерпретація отриманих результатів у відповідності з цілями і завданнями конкретного дослідження. Зазвичай на цьому етапі виявляються і оцінюються такі характеристики текстового матеріалу, які дозволяють робити висновки про те, що хотів підкреслити або приховати його автор. Можливе виявлення відсотка поширеності в суспільстві суб'єктивних смислів об'єкта чи явища [18, 129-148].

 

 

Загалом було проаналізовано 548 наукових праць вітчизняних психологів з галузі вікової психології і педагогіки за 2008-2012 роки.

 

Таблиця 1

Спрямування за віком Кількість праць (разів) Кількість праць (%) 

Новонароджені 13 2, 4

Раннє дитинство 27 4, 8

Дошкільний вік 49 8, 9

Молодший шкільний 60 10, 9

Підлітковий 171 31, 2

Юнацький 155 28, 3

Ранній дорослий вік 22 4

Зрілий дорослий вік 10 1, 8

Старість 24 4, 4

Довголіття 17 3, 1

Загальна кількість 548 100

 

Таблиця 2

Цільове спрямування Кількість праць (разів) Кількість праць (%) 

Соціальні особливості 285 52

Емоційні аспекти 119 21, 8

Навчання та виховання 143 26, 2

Загальна кількість 548 100

 

Аналізуючи отримані результати я можу стверджувати, що переважна більшість робіт і досліджень спрямовані на соціально-професійну сферу, на педагогічні аспекти припадає близько чверті праць і приблизно 22 відсотки на емоціональні прояви в тому або іншому віці.

Тобто на навчання дітей в школах, ВУЗах, їх вибір професії та можливі труднощі під час навчання припадає чверть всіх досліджень і наукових праць. Домінуючою темою всіх досліджень є зв'язок особистості з соціумом і можливі при цьому проблеми.

Майже по третині (близько 30%) припадає на підлітковий та на юнацький періоди життя. Найменше досліджують такі вікові періоди, як зрілий дорослий, довголіття, та дітей до 1 року.

Вивчення дорослого періоду життя і старості є рідким у віковій психології, хоча теорія Еріксона вказує на не меншу важливість цих відрізків життя.

А вивчення вікових особливостей дітей та немовлят (а не тільки шкільного періоду) є обов’язковим і повинно бути провідним у віковій психології. Низькі результати що до дослідження немовлят і дітей вказують на недостатню зацікавленні в цьому держави, тому що школи, перебування дітей в яких вивчається найбільш активно, належать до компетенції держави, при тому як мало хто враховує розвиток дитини поза навчальною діяльність. Співставляючи, результати обох досліджень можна сказати, що найрозвиненішими є дослідження, що до професійного визначення, розвитку професійних і соціальних якостей, та навчання дітей юнацького, молодшого і старшого шкільних віків, а також емоційні проблеми під час навчання і професійного становлення. Це свідчить про відсутність розвитку в Україні ідей гуманістичної психології, біхевіоризму, психоаналізу… так, як продовжується вивчатися переважно навчання особистості, як це і було при Радянському Союзі.

 

 

Більшості своїх досягнень вітчизняна психологія завдячує ідеям Виготського та Рубінштейна, які активно розвивалися та трансформувалися дячами Харківської психологічної школи. Тому переважна більшість досліджень і теорій базувалася на діяльнісному підході.

У 30-ті роки у Харкові було організовано Психоневрологічний інститут, а згодом на його основі – Всеукраїнську психоневрологічну академію, у структурі якої функціонував відділ дитячої та генетичної психології. У ньому працювали Олександр Запорожець (1905-1981), Лідія Божович (1908-1981), Петро Гальперін та інші вчені, які досліджували психологію практичної діяльності, образу, свідомості й діяльності, пам'яті, сприймання, особливості засвоєння знань учнями на основі розвитку мислення.

Науковий поступ сучасної вітчизняної вікової психології відбувається завдяки діяльності лабораторій Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, очолюваному нині академіком С. Д. Максименком, науково-дослідних інститутів АПН України та кафедр психології університетів.

Більшість сучасних досліджень є спрямовано на виховання, професійне становлення, та вирішення супутніх проблем у дітей шкільного віку та юнаків (студентів). На відміну від радянського періоду майже не розробляється нових підходів до виховання і становлення особистості в ранньому дитинстві, що можна пояснити ефективністю розроблених раніше теорій і підходів.

Єдиним розробленим підходом сучасних вітчизняних є теорія становлення особистості С. Д. Максименка, основою якої є теорія Виготського, але з значними змінами. Усі інші нині актуальні теорії розроблялись ще в радянський період.

Що до генетико-психологічної теорії Максименка, то вона потребує значного дослідження і удосконалення, так як сучасної бази наукових знань в Україні недостатньо для підтвердження (або спростування) настільки концептуального і революційного підходу.

Недостатнім є вивчення розвитку немовлят, та дітей до трьох років, хоча цей період є одним з найбільш важливих, адже в цей вік починає формуватись психіка особистості. Взагалі відсутнє вивчення перинатального розвитку, як наслідок відсутня наукова база, спрямована на виношення і народження здорової дитини, в поєднанні з екологічною ситуацією і іншими факторами негативно впливає на рівень народжуваності в Україні і стан здоров’я немовлят.

Практично відсутнє вивчення особливостей старості і довголіття. Такого вивчення майже не проводилося і в Радянському Союзі, не проводиться і в Росії. Але є необхідність для дослідження старості, формування нових психологічних установок людям досягнувшим похилого віку.

Негативним, як для розвитку психології в цілому, так і для вікової психології в Україні є переважання радянських поглядів на психологію в вивченні питань і формуванні теорій. Сам підхід не є неправильним, проте розвиток в межах одного напрямку не є корисним для дослідницької наукової діяльності. Звісно відбувається розвиток гуманістичного, біхевіористичного та інших поглядів, але в межах наукового розвитку вікової психології помітним є лише вплив культурно-історичної теорії і діяльнісного підходу.

 

 

Сергеєнкова О. П. «Вікова психологія» – К: Либідь 2012 – 546 с

В. Яровицкий. «100 великих психологов» – М. : Вече, 2004. – 432 с.

Гуткина Н. И. «Лидия Ильинична Божович: биографический очерк / Культурно-историческая психология. « – СПб. : Питер, 2008 – 245 с

Титова Н. И. «Гуманистические основы воспитания детей в научном наследии А. В. Запорожца« – Смоленськ: РПБ, 2001 – 212 с

Арановская-Дубовис Д. М., Заика Е. В. «Идеи А. В. Запорожца о развитии личности дошкольника. Вопросы психологи» – Харків: Изд. дом МГТ, 1995 – 87 с

Зинченко, В. П. «Александр Владимирович Запорожец: жизнь и творчество (от сенсорного действия к эмоциональному) // Культурно-историческая психология» СПб. : Питер, 2008 – 253 с

Елагина М. Г., Рузская А. Г. «Выдающийся советский психолог // Сов. педагогика. « – М. : Педагогика, 2001 – 326 с

Р. С. Нємов, «Психология. Словарь-справочник. « – М., ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 648 с

Петр Яковлевич Гальперин «Слово об учителе – В. П. Ззинченко« – Харків: Психоголос 2005 – 341 с

Степанова, М. А. «Предпосылки теории планомерно-поэтапного формирования умственных действий и понятий: Л. С. Выготский и П. Я. Гальперин. Вопросы психологи» – М. : ЭКСМО-Пресс 2000 – 84 с

Степанова М. А. «Проблема обучения и развития в трудах Л. С. Выготского и П. Я. Гальперина // Вопросы психологии. « – М. : ЭКСМО-Пресс 2001. – 125с

«Вікова психологія» / За ред. Г. С. Костюка. – К., Либідь 2003 – 568 с

Заброцький М. М. «Вікова психологія. «- К., 1998. – 462 с

Петровский А. «История советской психологии. « – М. : 1995. – 682 с

Костюк Г. С. «Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. « – К., 2003. – 608 с

С. Д. Максименко – «Вікова педагогічна психологія» – К: Либідь 2000 -542 с

Виступ С. Д. Максименка «Проблеми і перспективи розвитку психологічної науки в Україні» 

Харченко К. В. «Материальная сторона жизни в зеркале субъективных смыслов: опыт контент-анализа // Социология: методология, методы, математическое моделирование. « – 2009. М. М Пресс – 182 с

Збірники наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України «Проблеми загальної та педагогічної психології» – К: Социс-Прес 2008-2012рр

«Вісник психології і педагогіки. Збірник наук. праць. « Випуски 2008-2012рр

Горбач Н. «Невідомий Григорій Сковорода. « – Львів. : Логос, 2002. – 151 с.

Галустова Оксана Вікторівна «Історія психології у питаннях і відповідях». Навчальний посібник. – М. : ТКВелби,, 2006. – 563 с

Мещеряков Б. Г.  «П. И. Зинченко и психология памяти. Вопросы психологии« – Харків: Проспекта 2003 – 349с

Кондаков И. М. «Психология. Иллюстрированный словарь, « С. -Петербург: Прайм-Еврознак 2003 – 652 с

Зинченко П. И. «Непроизвольное запоминание» М. ЭКСМО 2002 – 258 с

Максименко С. Д., Максименко К. С.. Папуча М. В. «Психологія особистості» Підручник. – К. : ТОВ “КММ”, 2007. – 296с.