Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
32
Мова:
Українська
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г. С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ
ГЛАВІНСЬКА ОЛЕНА ДМИТРІВНА
УДК 159. 923. 2
Вплив низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра
19. 00. 07 – педагогічна та вікова психологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
КИЇВ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України.
Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Максименко Сергій Дмитрович Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, директор
Офіційні опоненти: – доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Швалб Юрій Михайлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, зав. кафедрою соціальної роботи та педагогіки; кандидат психологічних наук, Булах Ірина Сергіївна, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, доцент кафедри психології.
Провідна установа – Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка МОН України, кафедра психології.
Захист відбудеться 21 травня 2002 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 453. 01 в Інституті психології ім. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, 01033, вул. Паньківська, 2
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України
Автореферат розісланий 19 квітня 2002 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балл Г. О.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Розвиток освіти в Україні обумовлює необхідність переосмислення теорії й практики навчання та виховання. Впровадження дванадцятибальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти є свідченням позитивних зрушень в цьому напрямі. Однією з важливих тенденцій розвитку сучасних освітніх технологій є збільшення уваги до особистісного підходу у навчально-виховному процесі, прагнення висвітлити саме з цих позицій традиційно переважаючий пізнавально-інформаційний підхід, відповідно до якого вважається, що завдання формування особистості вирішуються в ході виховної, тобто позакласної та позашкільної роботи, а на уроці головним є навчальний процес. Проте основні особистісні параметри формуються саме під впливом процесу навчання. Зокрема, формування самооцінки дітей особливо тісно пов’язано саме з учбовою діяльністю, оскільки учень кожний день отримує оцінки вчителя і мусить весь час порівнювати свої можливості й досягнення з певним еталоном. Тому роль оцінки навчальної успішності у процесі формування у дитини «образу-Я» важко переоцінити.
Практика виховання й наукові дослідження дають підставу вважати, що вплив низької успішності у навчанні на становлення самооцінки учня не однозначний, його наслідки залежать від багатьох факторів. Проте, постійна ситуація неуспіху, негативного оцінювання, безумовно, виступає для дитини як психотравма. Це, в свою чергу, викликає негативні емоційні переживання, спричиняє утворення компенсаторних механізмів, що детермінують шкільну та часом й соціальну дезадаптацію. Компенсаторні механізми, що кожного разу «вмикаються» в ситуації негативного оцінювання, порушують нормальний перебіг процесу становлення образу «Я». Це, в свою чергу, призводить до відхилень у становленні самооцінки.
Наш підхід до вивчення особливостей самооцінки дітей з низькою навчальною успішністю (тобто таких, які мають початковий та середній рівень засвоєння навчального матеріалу) базувався на дослідженнях М. Й. Боришевського, С. Д. Максименка, Н. Ю. Максимової, К. Роджерса, І. І. Чеснокової.
Наявність впливу оцінних ставлень на становлення самооцінки учня відмічається багатьма дослідниками проблем навчання (Б. Г. Ананьєв, М. І. Алєксєєва, А. М. Алексюк, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, О. М. Матюшкін, Н. С. Якіманська та інші). Проте, виявлені ними феномени та закономірності прямо не стосуються певної групи учнів – тих, хто має початковий та середній рівень знань. Напевне, це є наслідком впливу соціальних орієнтирів, що досі панували в освіті: вважалося, що навчальна неуспішність дитини – це випадкове, тимчасове явище. Тому дослідники спрямовували зусилля переважно лише на покращання показників научуваності дитини, сподіваючись, що їх рекомендації призведуть до швидкого й ефективного вирішення проблеми низького рівня засвоюваності знань. На жаль, як доводить практика шкільного навчання, в кожному класі існує певний прошарок дітей, які постійно виявляють лише початковий та середній рівень знань. Зараз таких дітей все частіше об’єднують в одному або двох класах, протиставляючи їх тим одноліткам, що успішно засвоюють програму. Отже, низька навчальна успішність і, відповідно, зменшення вимог з боку вчителів, а звідси й недостатній ступінь засвоєності шкільної програми стає вже не тимчасовою прикрістю для учня, а його постійною життєвою ситуацією. Як впливає така ситуація на розвиток учня взагалі та на становлення його самооцінки зокрема – поки що вивчено недостатньо.
Загальнонаукова значущість та практична необхідність вивчення зазначеної проблеми обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження: «Вплив низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Вибраний напрям дослідження є складовою тематичного плану Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, зокрема, лабораторії психології навчання: «Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти» (номер держреєстрації 0100U000660).
Об’єкт дослідження: особистість молодшого школяра, який виявляє початковий та середній рівень оволодіння навчальним матеріалом.
Предмет дослідження: наслідки впливу ситуації хронічного неуспіху в навчанні на становлення самооцінки учнів.