Вплив низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра

Оскільки розумова працездатність тісно пов’язана з функціональним станом дитини, важливим фактором зниження навчальної успішності наших досліджуваних були несприятливі умови організації шкільного середовища та режиму навчання. Значно впливало також ставлення батьків до навчальної успішності дитини. Нами виявлено чотири типи реагування батьків на навчальну неуспішність дітей: заперечення – батьки розцінювали навчальну неуспішність дитини просто як результат лінощів, вони не намагались з’ясувати глибинні причини труднощів у навчанні, а сподівались примусити дитину вчитись шляхом покарань; ігнорування – прагнення батьків зменшити для себе значення фруструючої ситуації, пояснюючи навчальну неуспішність дитини упередженим ставленням вчителя або знеціненням значення навчання взагалі; маніпуляція – намагання батьків заохотити дитину до виконання навчальних завдань шляхом використання матеріальних стимулів; відмова від відповідальності – байдуже ставлення батьків до навчальної неуспішності дитини. Зазначені типи ставлення батьків до неуспіху своїх дітей в навчанні призводили до того, що їх допомога дітям у навчанні не була дієвою, а навпаки, в багатьох випадках викликала поглиблення існуючих як міжособистісних, так і внутрішньоособистісних конфліктів.

У третьому розділі «Корекція образу «Я» молодшого школяра як умова підвищення його навчальної успішності» наведені принципи здійснення педагогічних впливів з метою підвищення адекватності самооцінки молодшого школяра та наведені умови усвідомлення ним себе як суб’єкта навчальної діяльності. Розглянуті також умови оптимізації режиму шкільного навчання та валеологізації навчально-виховного процесу з метою підвищення розумової працездатності учнів. Висвітлено хід та результати формуючого експерименту.

У ході формуючого експерименту усвідомлення дитиною своєї суб’єктності було забезпечено спрямуванням психокорекційних впливів на те, щоб навчити дітей ідентифікувати та висловлювати свої почуття. Необхідно було розвинути у дитини навичку розпізнавання упереджень, що призводять до негативних емоційних станів, розпізнавати стереотипи, які викликають психологічний дискомфорт. Лише після оволодіння зазначеними уміннями негативний образ мислення змінився на новий, що дало можливість запобігти виникненню болісних переживань.

Результатом проведення запропонованого нами циклу психокорекційних занять було те, що учні усвідомлювали: трансформація їх думок і почуттів допоможе їм уникнути почуття своєї неповноцінності. Діти змогли відчути себе суб’єктами своєї життєдіяльності. Вони зрозуміли й засвоїли, що зміни в почуттях мають своїм першоджерелом зміни в їх мисленні. Позитивно-орієнтоване мислення викликає позитивні емоції. Необхідним підґрунтям для цього є позбавлення від самозвинувачень, негативних патернів мислення. Діти оволоділи апаратом розпізнавання цих мислительних структур і набули звички самоаналізу та самоконтролю мислення.

Підвищення рівня самоприйняття дитини поєднувалось із створенням умов для підвищення результатів навчальної діяльності. Одною з найважливіших умов цього є оволодіння навичками інтелектуальної діяльності та розвитку пізнавальної сфери. Розвиток пізнавальної сфери у дітей з низькою навчальною успішністю здійснювався шляхом застосування спеціальних дидактичних ігор, побудованих за принципами розвиваючого навчання.

Значна увага приділялась стилю спілкування психолога з учнями. Спілкування було побудоване таким чином, що діти почували себе вільно, вони не боялися висловлювати свої думки, не боялися зробити помилку. На відміну від традиційного стилю спілкування вчителя, тобто, коли вчитель говорить, а діти слухають і запам’ятовують, на психокорекційних заняттях здебільшого говорили діти, а психолог був лише в позиції режисера, який спрямовував міркування учнів у потрібному напрямі.

Необхідною складовою оптимізації процесу засвоєння знань учнями з початковим та середнім рівнем засвоюваності навчального матеріалу є підвищення їх розумової працездатності. Оскільки ступінь активації психічної діяльності, рухливість нервових процесів та інші фізіологічні механізми психічної діяльності щільно пов’язані із станом здоров’я дитини, необхідно брати до уваги фактори, що сприяють функціональному стану школярів, а саме, здійснювати спеціальні заходи, спрямовані на поліпшення стану здоров’я школярів. Для цього в ході формуючого експерименту спеціальні зусилля були спрямовані на таку реорганізацію навчально-виховного процесу, яка б дала можливість виховувати в учнів розуміння того, що здоров’я є найвищою життєвою цінністю та необхідною умовою повноцінного життя. Уроки були побудовані у відповідності до вимог оптимізації функціонального стану дітей; було підвищено фізичне навантаження школярів як шляхом збільшення кількості уроків фізкультури, так і шляхом залучення дітей до спортивних секцій і гуртків. Особлива увага приділялась формуванню сприятливого психологічного мікроклімату учнівського та педагогічного колективів. Робочі місця школярів були організовані з урахуванням гігієнічних вимог (шкільні меблі, освітлення, провітрювання тощо) ; харчування в шкільній їдальні забезпечувало потреби дитини у вітамінах та поживних речовинах. Для оцінки ефективності впливу зазначених заходів було проведено вимірювання показників здоров’я учнів до і після формуючого експерименту із застосуванням методів інформаційно-діагностичної оздоровчої програми «Школяр».

Важливим фактором виявилась організація допомоги у навчанні з боку батьків. Завдяки здійснюваній нами психокорекційній роботі з батьками у них сформувався конструктивний варіант реагування на низьку навчальну успішність дітей, який ми умовно назвали «аналітичним». Такий варіант свідчить про наявність у батьків уявлення про оцінку як сигнал про правильний чи неправильний напрямок руху дитини в навчальному процесі. За такого типу реакції, висока оцінка сприймається як підтвердження правильності дій дитини, низька – як те, що дитина схибила в одній, окремо взятій дії. Низька оцінка викликає не докори, а докладний аналіз теми, що вивчається, і виокремлення проблем, на які слід звернути увагу. Такий підхід сформував у дітей навички конструктивного реагування на проблеми і сприяв спокійному та виваженому ставленню до своєї діяльності та її результатів.