Вплив низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра

У формуючому експерименті брали участь тільки діти з низькою навчальною успішністю, з яких 30 осіб входили в експериментальну групу, а 30 осіб становили контрольну групу.

З метою вивчення ставлення батьків до низької навчальної успішності дітей, на констатуючому етапі експеримента брали участь 98 батьків (з них 60 жінок і 38 чоловіків), а у формуючому експерименті – 76 осіб (з них жінок 65, чоловіків 11; подружніх пар було 7).

У ході констатуючого експерименту застосовувались методи, спрямовані на визначення рівня розвитку мислення, саморегуляції молодших школярів, їх здатності до довільної уваги. Важливим параметром вивчення причин навчальної неуспішності учнів було визначення ступеню та різновиду їх розумової працездатності. Особливу увагу ми приділяли аналізу процесу засвоєння знань учнями. З цією метою ми застосовували метод спостереження (на уроках) та метод експериментальної бесіди, яка відбувалась як під час спільної діяльності з учнем у ході допомоги йому в підготовці домашніх завдань (на групі продовженого дня), так і в ході вільного спілкування з дитиною після закінчення навчальних занять.

Виходячи з принципів системного підходу, ми розглядали особливості особистості дитини, її ставлення до факту своєї низької навчальної успішності, ступінь усвідомлення себе суб’єктом своєї навчальної діяльності, ставлення батьків до навчання дитини, а також враховували її функціональний стан, а саме, емоційні переживання та рівень активності, який безпосередньо пов’язаний із самопочуттям взагалі. Тому спеціальна увага була приділена визначенню стану здоров’я дитини та встановленню ступеню зв’язку цього показника із навчальною успішністю.

Експериментальне вивчення процесів саморегуляції та уваги у молодших школярів з низькою навчальною успішністю дає підставу стверджувати, що зазначені параметри є недостатньо розвинутими у переважній більшості з них (порівняно з контрольною групою).

Як показано в табл. 1, значна частина учнів з високою навчальною успішністю має високі показники розвитку уваги та саморегуляції (29 та 34 відповідно. Учні з низькою навчальною успішністю мають значно гірші показники за зазначеними параметрами (12 та 11 відповідно).

Високий рівень розумової працездатності також притаманний дітям із високою навчальною успішністю (36 та 7 відповідно). Разом з цим, показники розумової працездатності середнього рівня практично в однаковій мірі спостерігаються у дітей як з високою, так і з низькою навчальною успішністю (8 та 6 відповідно). Стосовно низького рівня розумової працездатності, слід зазначити, що отримані результати підтверджують вже виявлену тенденцію тісного зв’язку цього показника з навчальною успішністю.

Аналіз результатів, отриманих в ході спостереження за навчальною діяльністю дитини, дав змогу з’ясувати причини низької навчальної успішності. Вони пов’язані із складністю оволодіння специфічними операціями мислення, а саме, здатність до переходу від конкретних уявлень до абстрактних понять. Діти, що відстають у навчанні, залишаються на стадії сприймання слова як чуттєвого образу, а не як абстрактного поняття. При вимозі педагога опрацювати лексичні одиниці дитина бачить не слово, а реальний предмет, що їм названий – стілець, дошку, зошит тощо. Дитина розв’язує граматичні завдання дограматичним способом. Спроби абстракції та узагальнення у дітей, що відстають у навчанні, здебільшого виявляються локальними та однобокими.

Неможливість підняти свої учбові досягнення на той рівень, що відповідає очікуванням батьків, спричиняє болючі емоційні переживання дитини. В ході спостережень за поведінкою дітей, експериментальних бесід з ними та їх батьками було встановлено, що дитина, як правило, не висловлює це і навіть не може чітко усвідомити свої почуття і думки, але в неї все більше підвищується рівень тривожності. В таблиці 2 представлені результати, що були отримані за тестом шкільної тривожності, методикою «Малюнок сім’ї», методом спостереження за поведінкою дітей і в результаті бесід з батьками.

Результати дослідження показали, що приблизно половина молодших школярів ще не усвідомлює себе суб’єктом своєї навчальної діяльності. Серед тих дітей, у котрих ще не сформувалось свідоме прийняття позиції учня, переважна більшість є такими, що мають низьку навчальну успішність. Це пояснюється тим, що відсутність усвідомлення себе суб’єктом навчальної діяльності унеможливлює й формування відповідальності за результати свого навчання, що, в свою чергу, призводить до зниження наполегливості (мотивації досягнення) й виникнення натомість уникаючої мотивації.

Порівняльний аналіз показників самооцінки учнів з високою та низькою навчальною успішністю виявив, що серед дітей з високою навчальною успішністю переважають такі, що мають адекватну самооцінку, і зовсім відсутні діти із заниженою самооцінкою. Серед дітей з низькою навчальною успішністю, навпаки, дуже мало (тільки 5%) таких, що мають адекватну самооцінку, але майже половина має негативний образ «Я». Цей факт, на нашу думку, має важливе значення, оскільки саме через занижену самооцінку учні невпевнені в собі, песимістично налаштовані на результат своєї навчальної діяльності (див. табл. 3).

Слід зазначити, що зв’язок між низькою навчальною успішністю та неадекватною самооцінкою було підтверджено й статистично (Q=0, 91; j=0, 53).

Більша кількість дітей з нестійкою (19% осіб) та недиференційованою (14% осіб) самооцінкою серед учнів з низькою навчальною успішністю в порівнянні з дітьми, що добре навчаються (відповідно 13% та 9, 6% осіб), свідчить про те, що процес становлення образу «Я» відбувається у них трохи повільніше. Це не є ознакою неблагополуччя, навпаки, це показує наявність сприятливого періоду для впливу на становлення дитячої самооцінки