Вплив низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра

В основу нашого дослідження було покладене припущення про те, що ситуація неуспіху в навчанні є психотравмуючою, тому вона детермінує відхилення в формуванні особистості в цілому та самооцінки зокрема. Внаслідок хронічного неуспіху в навчанні дитина втрачає впевненість в своїх здібностях, що, в свою чергу, стає перешкодою в процесі засвоєння знань. Умовою підвищення успіхів у навчанні є формування в учня адекватної самооцінки, на основі якої можливо відновлення впевненості у своїх здібностях і підвищення прагнення до оволодіння знаннями.

Завдання дослідження:

1. Розглянути теоретичні підходи до вивчення впливу низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра.

2. Емпірично виявити специфіку ставлення учнів до себе та до своєї навчальної успішності в залежності від причин, що заважають засвоювати знання на достатньому рівні.

3. Виявити специфіку ставлення батьків до низької навчальної успішності дітей.

4. Порівняти показники основних параметрів самооцінки, ставлення до своєї навчальної успішності та навчання взагалі в учнів з високою навчальною успішністю та низькою навчальною успішністю.

5. Розкрити психологічні умови оптимізації розвитку особистості в учнів з низькою навчальною успішністю.

Методичними та теоретичними засадами нашого дослідження є принципи детермінізму, єдності свідомості і діяльності, взаємозалежності зовнішніх та внутрішніх чинників становлення особистості (Б. Г. Ананьєв, Г. О. Балл, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, Г. С. Костюк, В. А. Роменець, Н. В. Чепелєва та інші). У відповідності з концептуальними підходами М. Й. Боришевського, В. В. Давидова, М. В. Савчина, Т. М. Титаренко та інших до процесу виховання й навчання дітей та виходячи з положень системного підходу (В. А. Семіченко, А. І. Уємов, В. Т. Циба та ін.) нами була побудована концептуальна модель розвитку особистості молодшого школяра в умовах психотравмуючої ситуації та розроблений методичний інструментарій.

Методи дослідження: У ході дослідження застосовувались методи вивчення уваги (дитячий варіант коректурної проби), розумової працездатності (рахування за Крепеліним), саморегуляції (за методикою Р. В. Овчарової). Вивчення рівня тривожності здійснювалось за допомогою теста шкільної тривожності та методики «Малюнок сім’ї»; особливості самооцінки вивчались за методом «Сходинки самооцінок». Крім цього, застосовувались: метод спостереження, експериментальна бесіда, метод експертних оцінок, аналіз документів та продуктів діяльності. У процесі обробки експериментального матеріалу застосовувались методи математичної статистики та комп’ютерна обробка даних.

Контингент досліджуваних – учні 2-5 класів загальноосвітніх шкіл, загальною чисельністю 446 дітей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні факторів становлення самооцінки учнів з низькою навчальною успішністю:

виявлено, що учні з низькою навчальною успішністю мають викривлення в особистісній сфері, що є наслідком психотравмуючої ситуації неуспіху;

встановлено, що перепоною у підвищенні навчальної успішності дітей (з нормальним інтелектуальним розвитком) є неадекватне самосприйняття, недостатній розвиток саморегуляції, знижена розумова працездатність;

застосовано особистісний підхід до вирішення педагогічної проблеми, а саме, підвищення навчальної успішності здійснювалось через психокорекційні впливи на особистість учня;

розкрито шляхи оптимізації засвоєння знань учнями завдяки використанню принципів системного підходу, а саме, поєднання валеологізації навчально-виховного процесу з розвиваючим навчанням та психокорекційними заняттями.

Теоретичне значення дослідження полягає у вивченні впливу низької навчальної успішності на становлення особистості школяра; з’ясуванні психологічних причин навчальної неуспішності у дітей з нормальним інтелектуальним розвитком; виявленні особливостей ставлення дитини та її батьків до ситуації хронічного неуспіху в засвоєнні шкільної програми; визначенні психологічних умов підвищення навчальної успішності школярів.

Практичне значення одержаних результатів.

Система психокорекційних занять з метою формування адекватної самооцінки та підвищення рівня саморегуляції в учнів з низькою навчальною успішністю дає можливість вдосконалити навчально-виховний процес у напрямі його гуманізації та індивідуалізації підходу вчителя до дитини. Запропоновані методи роботи з учнями дають можливість підвищити їх навчальну успішність шляхом переструктурування їх ставлення до себе та своєї навчальної діяльності. Принципи валеологізації учбового процесу та розроблені рекомендації для батьків можуть бути використані не тільки в роботі з учнями, що відстають у навчанні, а й з усіма дітьми взагалі.

Впровадження результатів дослідження відбувалося в ході навчально-виховного процесу у середніх школах м. Рівного.

Апробація результатів дисертації: Основні результати дослідження обговорювались на Науково-практичній конференції «Стратегія формування здорового способу життя» (Київ, 2000), на засіданні кафедри психології Рівненського державного гуманітарного університету (2001 р.), на спільному засіданні лабораторії психології навчання та лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (2001 р.), на ІІ Міжнародній конференції «Шлюб і сім’я» (2001 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 друкованих праць, з них 4 публікації у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (304 найменування) та чотирьох додатків. Дисертація містить 15 таблиць та 12 ілюстрацій. Загальний обсяг дисертації 210 сторінок, з яких список використаних джерел займає 24 сторінки; додатки – 26 сторінок.

 

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет та методичний інструментарій. Висвітлено наукову новизну та практичну значущість одержаних результатів роботи. Подано дані