Використання дидактичних ігор на уроках

Дані таблиці 2.4 свідчать про те, що учнів експериментальних класів мають міцніші знання, ніж учні контрольних класів. 17% і 59% учнів експериментальних класів виконали завдання на високому і достатньому рівнях, що 9% і 16% більше, ніж у контрольних класів.

З української мови по темі "Слово" для контрольного зрізу було запропоновано такі завдання:

Мета. Перевірити знання учнів про текст, речення, їх види; закріпипити знання учнів про слова. Удосконалювати навички встановлення зв’язку слів у реченні; розвивати вміння аналізувати, узагальнювати; виховувати любов до тварин, до природи.

Варіант 1.

1. Запишіть два слова-привітання.

2. Прослухайте текст. Визначте його тип (розповідь, опис, міркування).

Росла на грядці капуста. Була вона велика, кругла, біла. Сто одежинок мала на собі. Листочки у неї соковиті, солодкі.

3. Прослухайте речення. Перебудуйте його так, щоб утворилося спонукальне речення. Запишіть його.

Хлопчик врятував пташеня.

4. Прослухайте речення. Випишіть з нього головні слова.

Земля вкрилася пухнастим снігом.

Варіант 2.

1. Запишіть два слова-прощання.

2. Прослухайте текст. Визначте його тип (розповідь, опис, міркування).

Холодно взимку зайчику.

Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Сніг проти місяця виблискує.

Сердитий вітер з яру повіває.

Сів зайчик під кущем, простяг лапки до місяця, просить:

- Місяцю любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще сонечка чекати.

За В.Сухомлинським

3. Прослухайте речення. Перебудуйте його так, щоб утворилося спонукальне речення. Запишіть його.

Діти повісили на деревах годівнички.

4. Прослухайте речення. Випишіть з нього головні слова.

Андійко прочитав цікаву книжку.

Результати виконання даної контрольної роботи представлені на рис. 2.1.

 

Рис. 2.1. Результати виконання даної контрольної роботи

 

Як видно з діаграми, краще справилися із завданням учні експериментального класу, ніж контрольного. На високий рівень в експериментальному класі виконали завдання 22% учнів, що на 11% більше, ніж у контрольному. Кількість учнів, що виконали завдання на достатній рівень, в експериментальному класі становить 62%, а у контрольному - 49%. У контрольному класі 33% учнів виконали завдання на середній рівень і 7% на початковий, а в експериментальному - відповідно 15%, а на початковому рівні - жоден учень.

Таким чином, результати експериментального дослідження пітвердили правильність сформульованої нами гіпотези нашого дослідження.

 

Нові знання дитина засвоює на основі безпосереднього сприйняття, коли стежить за дією педагога, слухає його пояснення і вказівки і сам діє з дидактичним матеріалом. 

 Заняття часто починають з елементів гри, сюрпризних моментів - несподіваної появи іграшок, речей, приходу "гостей" і ін. Це зацікавлює і активізує малюків. Проте, коли вперше виділяють якусь властивість і важливо зосередити на ньому увагу дітей, ігрові моменти можуть і бути відсутнім.

Використовуються предмети, у яких пізнавана властивість яскраво виражена, які знайомі дітям, без зайвих деталей, розрізняються не більше ніж 1-2 ознаками. Точності сприйняття сприяють рухи (жести рукою), обведення рукою моделі геометричної фігури (по контуру) допомагає дітям точніше сприйняти її форму, а фігури (по контуру) допомагає дітям точніше сприйняти її форму, а проведення рукою уподовж, скажімо, шарфика, стрічки (при порівнянні по довжині) - встановити співвідношення предметів саме за даною ознакою.

 Дітей привчають послідовно виділяти і порівнювати однорідні властивості речей. ("Що це? Якого кольору? Якого розміру?") Порівняння проводиться на основі практичних способів зіставлення: накладення бо додатки. 

 Велике значення надається роботі дітей з дидактичним матеріалом. Малюки вже здатні виконувати досить складні дії в певній послідовності (накладати предмети на картинки, картки зразка і ін.). Проте, якщо дитина не справляється із завданням, працює непродуктивно, вона швидко втрачає до нього інтерес, стомлюється і відволікається від роботи. Враховуючи це, педагог дає дітям зразок кожного нового способу дії. Прагнучи попередити можливі помилки, він показує всі прийоми роботи і детально роз'яснює послідовність дій. При цьому пояснення повинні бути гранично чіткими, ясними, конкретними, даватися в темпі, доступному сприйняттю маленької дитини. Якщо педагог говорить квапливо, то діти перестають його розуміти і відволікаються. Найбільш складні способи дії педагог демонструє 2-3 рази, звертаючи увагу малюків кожного разу на нові деталі. Тільки багатократний показ і назва одних і тих же способів дій в різних ситуаціях при зміні наочного матеріалу дозволяють дітям їх засвоїти. В ході роботи педагог не тільки указує дітям на помилки, але і з'ясовує їх причини. Всі помилки виправляються безпосередньо у дії з дидактичним матеріалом. Пояснення не повинні бути настирливими, багатослівними.

 Слід зробити висновок, що вчитель користується різними методами, адже вибір методу та ефективне його використання залежать від:

 1) вікових особливостей дошкільників та їх життєвого досвіду. Так, у

виховній роботі з молодшими дітьми віддають перевагу привчанню і вправам, перед переконуванням. ;

 2) рівня розвитку дитячого колективу. У несформованому колективі

педагог використовує метод вимог у категоричній безпосередній формі, у згуртованому - можна вдатися до таких методів, як громадська думка, прийом паралельної дії;

 3) індивідуальних особливостей. На ці особливості слід зважати не лише в індивідуальній виховній роботі, а й під час групових і фронтальних виховних заходів.