Загальні проблеми сучасного праворозуміння

Одним з факторів, з яким пов’язується багатоманіття теорій про сутність права, є філософські і методологічні позиції їх авторів.

Кожний вчений володіє світоглядом, тобто певною сукупністю знань про те, як влаштований світ, із яких основних компонентів він складається, яким чином ці компоненти взаємодіють між собою, що лежить в основі розвитку світу і чи може людина пізнати оточуючий її світ. Всі ці проблеми складають предмет філософії, але обов’язково використовуються юристами. В своїх дослідженнях сутності і соціальної природи права юристи змушені звертатися до загальних світоглядних положень філософії всякий раз, коли намагаються показати, розкрити зв’язок права з іншими соціальними явищами.

Але, оскільки філософія далека від єдиного розуміння своїх проблем, представляє собою достатньо яскраву палітру різних шкіл і теорій, то і світоглядні позиції вчених-юристів виявляються досить різними. Кожний всвоїх правових дослідженнях спирається на філософську теорію, яка, на його думку, правильно розкриває проблеми світобудови і дає надійні способи наукового пізнання. Своєрідність кожного філософського бачення, застосованого в правознавстві, неминуче позначається і на розумінні сутності і соціальної природи права.

В основі багатоманіття концепцій розуміння права лежить також онтологічна причина. Напротязі всієї історії поняття права розвивалося. І який стан розвитку права в кожний окремий період – такі і його визначеннядавалися різними вченими.

Велике значення у визначенні поняття права мають також політичні, ідеологічні причини.

Але сучасний рівень методології наукового пізнання, розвинутість правав сучасному суспільстві, накопичена правознавством система теоретичних знань свідчить про те, що теорія права вже стоїть на порозі дійсного усвідомлення сутності права і подолання невизначеності у цьому питанні. Деякі вчені вважають, що ця задача буде розв’язана вже наступним поколінням.

Проблема праворозуміння полягає в тому, що досі не виробилося єдине поняття права.

Право ніколи немало єдиного визначення. Різні мислителі висловлювали самі різноманітні думки, відповідаючи на питання «що таке право?»

Вчення мислителів мали вплив на формування сучасних правових концепцій. В залежності від того, що розглядається в якості джерела правоутворення, – держава чи природа людини, розрізняють природно-правову і позитивістську теорії права, а від того, що береться за основу права – норма, правосвідомість чи правовідносини – сформувались нормативістська, психологічна і соціологічна теорії права.

На основі уявлень про право сформувалися сучасні правові системи: англо-саксонська, романо-германська, мусульманська, соціалістична та ін.

Багатоманіття підходів до розуміння права обумовлюється складністю права, різними вихідними філософськими і методологічними основами, онтологічними, політичними, ідеологічними, релігійними причинами.

Поняття права буде розвиватися, тому що людина на кожному етапі свого індивідуального і суспільного розвитку відкриває в праві нові якості, нові аспекти його співвідношення з іншими явищами і сферами життєдіяльності соціуму.

 

 

 

Кожна людина володіє право розумінням незалежно від того, знає вона про це чи не знає і як відноситься до нього – цінує його, прислухається до нього чи ні. Щоб вести себе правомірно в юридичних ситуаціях, кожна особистість повинна володіти вільним, зрячим і здоровим праворозумінням, берегти, виховувати і зміцнювати його в собі. Ще І. А. Ільїн справедливо підкреслив, що «нема людини без праворозуміння, але є безліч людей з запущеним, огидним і навіть одичавшим право розумінням»…

Праворозуміння являє собою одну з форм чи областей людського розуміння. Теорія держави і права традиційного досліджує такі категорії, як поняття, структура праворозуміння, його функції, відношення з правом і роль в механізмі правового регулювання суспільних відносин, в забезпеченні законності і правопорядка, а також правове виховання населення і юристів професіоналів. Як форма чи область розуміння, праворозуміння відображає правову дійсність в формі юридичних знань і оціночних відносин до права і практики його реалізації, регулюючих поведінку (діяльність) людей в юридичне значимих ситуаціях. Правове розуміння є джерелом правової активності і внутрішнім регулятором юридичне значимої поведінки чи механізмом його існування.

Розуміння з'являється в процесі і результаті діяльності і проявляється в ній. Згідно з теоретичною концепцією основні функції праворозуміння – пізнавальна, оцінююча, і регулятивна.

Пізнавальній функції відноситься певна сума юридичних знань і ідей, поглядів, уявлень й ту, які є результатом інтелектуальної діяльності і виражає поняття «правова підготовка».

Оцінююча функція викликає до життя відносне емоціональне відношення особистості до різних сторін правового життя на основі досвіду і правової практики. Емоціональне відношення виражається у визначені значимості отриманих знань в конкретній ситуації, чи на майбутнє з точки зору особистості, групи, суспільства.

Регулятивна функція праворозуміння синтезує в собі всі інші джерела правової активності. Результатом цієї регуляції є реакція в виді правомірної чи протиправної поведінки. Це дозволяє визначити в цілому роль праворозуміння, як внутрішнього, особистого механізму регулювання поведінки (діяльності) людей в юридичне значимих ситуаціях. В основі любої діяльності людини лежить мінімальна сума знань про об'єкти і об'єктивні умови цієї діяльності.